Статті
Меню сайту
Форма входу
Рубрики
Привітання до свят [15]
Святкуємо [79]
Офіційно [408]
Вісті з державної адміністрації [50]
Районна рада інформує [49]
Управління Пенсійного фонду інформує [25]
Районний центр зайнятості інформує [30]
З прокуратури району [44]
Міліцейський кур'єр [48]
Соціальний захист [90]
Повідомлення з РАЕС [44]
Абетка здоров'я [59]
Материнка [125]
Криниченька [38]
Добрий господар [49]
Молодіжна палітра [50]
Спорт [105]
Люди рідного краю [200]
Село і Люди [29]
Інтерв'ю до ювілею [4]
З редакційної пошти [72]
Творчість наших читачів [75]
На суботній добривечір [124]
Оголошення та реклама [21]
Пошук
Наше опитування
Як Вам наш сайт?
Всього відповідей: 206
Погода
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Вітаю Вас, novadoba · RSS 29.03.2024, 05:12

Головна » Статті » Добрий господар

Ходить страус по городу…

Потрапила я на обійстя Галини Степанівни Карпович із В.Ведмежки зовсім випадково: ще з дороги мою увагу привернула величезний птах, що розгулювала у дворі. Завітавши на гостину, спочатку перелякалася не на жарт. Господарів видно не було, а я, ледь встигнувши зачинити браму, віч на віч зустрілася з красенем-велетнем. Кілька секунд стояли і розглядали один одного: страус з цікавістю нахиляв голову до фотооб’єктиву, а я, затамувавши подих, прислухалася до глухого клекоту, що доносився десь із горла, немовби хто раз по раз бив у барабани. На щастя, на подвір’ї з’явилася господиня. Вона якраз доводила до ладу свій малинник, якого цьогоріч посадили на 16 сотках.
- Це донька два роки тому зробила мені такий подарунок на день народження, - з усмішкою говорить Галина Степанівна. – Страусів було два. Та взимку один з птахів пішов на лід і там загинув. Нині у нас приживається ще маленьке страусенятко.
Поки ми розмовляємо з пані Галиною про сільське життя, страус ні на крок не відходить від своєї господині, ніби оберігає. Я всіляко намагаюсь йому сподобатися, але він дивиться прискіпливо, ніби хоче пересвідчитися у моїй щирості. Галина Степанівна годує його з руки і він вдячно схиляє перед нею голову. Народилася вона у Серхові, але великоведмезька земля за прожиті роки стала для неї рідною. Тут проросло вже не одне зерно її праці, тут пожинатиме і свої плоди. Господиня 15 років пропрацювала кіномеханіком у Цмінівському Будинку культури, 6 років - секретарем-діловодом у Цмінівській школі, потім 5 років трудилась у ФАПі. Переважили батькові та материнські напуття: повертайся до землі, нашої годувальниці, лише завдяки їй живе село.
- Маємо чимале господарство, - розповідає Галина Степанівна. - Доглядаємо його удвох з чоловіком Василем Івановичем, Бог послав четверо дітей, двоє онуків. Ото й радіємо життю. Коли приїжджає внучка із Харкова, а вона говорить російською, то, в першу чергу, запитує: «Бабушка, а где твоя большая курочка?»
Пані Галина розповідає, що до шестимісячного віку страусенята вразливі. Дорослі ж швидко адаптуються до погодніх умов. Ночують і зимують у звичайному хліві. Витримують будь-яку температуру. Хворіють рідко. А ще в них великі та сильні шлунки, тому з легкістю перетравлюють будь-яку їжу.

- Дорослі птахи особливого догляду не потребують, - зізнається пані Галина. - Їдять траву, яблука, моркву, гарбузи, тобто все, чим живиться домашня птиця. Влітку в раціоні багато зелені, а взимку основний корм – січка з люцерни чи конюшини та зерно. Дуже оригінально страус п’є воду, а ще полюбляє танцювати у парі з малим пташенятком. Плескаєш в долоні, а вони удвох просто чудеса витворяють. Не любить собак та котів. А ще чоловіків, особливо невисокого зросту. Нещодавно одного з них в буквальному розумінні довелось рятувати (сміється). У нас це австралійська самка, яєць, щоправда, вона ще не несла, але вже скоро будемо куштувати і страусині яйця. На зиму ми її випускаємо із загорожі, нехай гуляє, де хоче. То вона собі чимчикує вулицями, люди телефонують з іншого кутка села, мовляв, приїжджайте, забирайте птаха. М’ясо страуса схоже за смаком на молоду телятину, насиченого темно-червоного кольору. Дуже смачне і дієтичне, корисне для імунітету.
Курочки незграбно обходять австралійського птаха – у тих якраз обідня трапеза. Господиня сипле ще жменю зерна – і зголоднілий страус мчить, забуваючи про непроханих гостей, відволікаючись лише на мить – гордо піднімаючи голову на спалах фотокамери - і завзято дзьобає зерно. Уся птиця мешкає на подвір’ї, живуть дружно й мирно.
– Нещодавно до нас на екскурсію приходили місцеві дітлахи, - говорить господиня. – У мене в руках нічого не було, крім п’ятдесяти гривневої купюри. Я показала її страусу і він пішов за мною. Дітлахи вдома розповідали батькам, що австралійський птах реагує лише на великі гроші, а в них в кишені тільки гривні лежали. Ну, а якщо серйозно, то різні люди приходять: одні поглядом зважують скільки це м’яса вийде, інші захоплюються красою страуса. Хтось відразу пускає його на бульйон, а для мене цей птах вже став повноправним членом нашої сім’ї. А ще він чудово охороняє наш будинок від хижих птахів, які ласі поживитися бройлерами чи іншою живністю.
Слід сказати, що Галина Карпович чудова вишивальниця. За три роки вона створила власними руками 24 картини, але це вже тема іншого.
Довідково. Страуси — найбільші у світі птахи, заввишки до 2,7 метра, вагою понад 160 кілограмів. У страуса відмінний зір, міцні та сильні нижні кінцівки. Він здатен розвивати швидкість до 70 км/год при довжині кроку 3 метри. Яйця страуса на смак трішки м’якші, як курячі, а об’єм яйця – як 25 курячих, до двох літрів. Повне яйце витримує вагу людини!
Категорія: Добрий господар | Додав: novadoba (30.11.2015) | Автор: Людмила Власюк
Переглядів: 472 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
avatar
Copyright "Новадоба"" © 2013
Зробити безкоштовний сайт з uCoz