ХРЕСТИКОМ ПОКЛАДЕНЕ ЖИТТЯ
Рукотворні вироби Ганни Воробей із Рознич яскраві, різнобарвні. Її оселя нагадує справжній музей, де кожна річ вишита і зроблена жіночими умілими руками. Вражають уже з першого погляду картини на стінах, вишиті серветки, доріжки. Але особлива гордість Ганни Григорівни – це рушники та портрети. Зачаровують картина із образом Божої Матері, портрет Тараса Григоровича Шевченка. Зображений Кобзар у традиційній смушевій шапці. Особливо виразно вишиті очі, тому погляд Тараса Шевченка надзвичайно проникливий. Портрет Тараса Шевченка Ганна Григорівна помістила у власній кімнаті, адже надзвичайно полюбляє його твори. До вподоби їй творчість і український, і російських класиків. До читання долучала і односельчан, передаючи свою любов до книги, адже 26 років працювала завідуючою сільською бібліотекою в с. Розничі яку неодноразово визначили як одну з кращих в районі. Серед улюблених російських поетів - Олександр Пушкін, його портрет теж вишила власноруч. - Портрет Пушкіна графила власноруч, однак він вийшов дуже маленький, - говорить майстриня. – Довелося збільшувати хрестики. Схему портрета Шевченка знайшла у газеті, проте там не було списку кольорів ниток, тож кольори розмежовувала сама. Працювала Ганна Григорівна і над репродукціями відомих картин, зображенням казкових персонажів. Зокрема, це «Три богатиря», «Руслан і Людмила», «Сестриця Оленка та братик Іванко». Чарівні узори розквітали і на подушках, рушниках, серветках. Багато зі своїх рукоділь пані Ганна подарувала друзям, близьким, рідним. На п’ятнадцятиріччя старшому сину Володимиру вишила килим. Працювала над ним понад три місяці. Як стверджує майстриня, жодна наречена в селі не виходила заміж без рушника, вишитого її золотими руками. А ще моя співрозмовниця дуже любить співати, свого часу брала участь у всіх мистецьких заходах району. Дванадцять років пропрацювала вона апаратником сушильного цеху на Колківському овочесушильному заводі, де була єдиною жінкою. Праця звісно нелегка, та на труднощі жінка не звикла жалітися. - Все життя мені доводилось бути сильною, міцно триматись на ногах, - розповідає моя співрозмовниця. – Дитинство було дуже тяжким, адже припадало на воєнні та післявоєнні роки, а ще до того ж, у шість років померла мама. Батько одружився вдруге. Мачуха була біженкою з Житомирщини, я допомогала по господарству, працювала в полі, а коли пасла корови – вишивала. Пригадую, перша моя вишиванка - це картина, на якій зображена екзотична пташка папуга та квіти. Вишивати навчила і мачуху. З цих дитячих тремтливих переживань-спогадів починається довгий шлях вишивальниці. Заміжжя, народження двох синів додали безліч нових турбот, але кожну вільну хвилину вона віддавала улюбленій справі. - Вишивала лише ночами, бо ж удень роботи у селі вистачало, - розповідає Ганна Григорівна. – Корови на пасовище виганяють, а я лише лягаю якусь годинку подрімати і знову до роботи. В’язала гачком, вишивала гладдю. Навчила мережити полотно і старшого сина Володимира. Займався цією справою до восьмого класу, а потім вже почав соромитися. На 8 Березня завжди дарував мені вишиту серветку. А якось я захворіла і не встигла закінчити доріжку, то він доткав її сам. Довгими зимовими вечорами руки самі тягнулися до улюбленої справи. Так уже було не раз у її житті – саме переважно взимку народжувалися її вишиті полотна, які вона, маючи щедру душу, роздавала іншим. Тому вдома їх у неї залишилося вже небагато. Захоплюється Ганна Григорівна ще й квітникарством, тому красуються квіти і в хаті, і під вікнами затишної хатини. Улюблені з них – мальви. - Мальви завжди нагадують мені про маму, - зі сльозами на очах говорить моя співрозмовниця. – Я полюбляю з ними розмовляти, складається враження, що вони вітаються зі мною. Цьогоріч Ганні Григорівні виповнилося 73. Нині вона мешкає у своєму будинку сама. Старший син Володимир проживає на Рівненщині, менший Ігор поруч, у Розничах. Тихими вечорами переглядає жінка вишиті полотна, де в кожному хрестику, в кожному стібочку різнокольоровими барвами вишито її нелегку жіночу долю.
|
Категорія: Добрий господар | Додав: novadoba (23.08.2013)
| Автор: Людмила ВЛАСЮК
|
Переглядів: 821
| Рейтинг: 0.0/0 |
|