Статті
Меню сайту
Форма входу
Рубрики
Привітання до свят [15]
Святкуємо [79]
Офіційно [408]
Вісті з державної адміністрації [50]
Районна рада інформує [49]
Управління Пенсійного фонду інформує [25]
Районний центр зайнятості інформує [30]
З прокуратури району [44]
Міліцейський кур'єр [48]
Соціальний захист [90]
Повідомлення з РАЕС [44]
Абетка здоров'я [59]
Материнка [125]
Криниченька [38]
Добрий господар [49]
Молодіжна палітра [50]
Спорт [105]
Люди рідного краю [200]
Село і Люди [29]
Інтерв'ю до ювілею [4]
З редакційної пошти [72]
Творчість наших читачів [75]
На суботній добривечір [124]
Оголошення та реклама [21]
Пошук
Наше опитування
Як Вам наш сайт?
Всього відповідей: 206
Погода
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Вітаю Вас, novadoba · RSS 29.03.2024, 18:22

Головна » Статті » Добрий господар

ХРЕСТИКОМ ПОКЛАДЕНЕ ЖИТТЯ


Рукотворні вироби Ганни Воробей із Рознич яскраві, різнобарвні. Її оселя нагадує справжній музей, де кожна річ вишита і зроблена жіночими умілими руками. Вражають уже з першого погляду картини на стінах, вишиті серветки, доріжки. Але особлива гордість Ганни Григорівни – це рушники та портрети. Зачаровують картина із образом Божої Матері, портрет Тараса Григоровича Шевченка. Зображений Кобзар у традиційній смушевій шапці. Особливо виразно вишиті очі, тому погляд Тараса Шевченка надзвичайно проникливий. Портрет Тараса Шевченка Ганна Григорівна помістила у власній кімнаті, адже надзвичайно полюбляє його твори. До вподоби їй творчість і український, і російських класиків. До читання долучала і односельчан, передаючи свою любов до книги, адже 26 років працювала завідуючою сільською бібліотекою в с. Розничі яку неодноразово визначили як одну з кращих в районі. Серед улюблених російських поетів - Олександр Пушкін, його портрет теж вишила власноруч.
- Портрет Пушкіна графила власноруч, однак він вийшов дуже маленький, - говорить майстриня. – Довелося збільшувати хрестики. Схему портрета Шевченка знайшла у газеті, проте там не було списку кольорів ниток, тож кольори розмежовувала сама.
Працювала Ганна Григорівна і над репродукціями відомих картин, зображенням казкових персонажів. Зокрема, це «Три богатиря», «Руслан і Людмила», «Сестриця Оленка та братик Іванко». Чарівні узори розквітали і на подушках, рушниках, серветках. Багато зі своїх рукоділь пані Ганна подарувала друзям, близьким, рідним. На п’ятнадцятиріччя старшому сину Володимиру вишила килим. Працювала над ним понад три місяці. Як стверджує майстриня, жодна наречена в селі не виходила заміж без рушника, вишитого її золотими руками.
А ще моя співрозмовниця дуже любить співати, свого часу брала участь у всіх мистецьких заходах району. Дванадцять років пропрацювала вона апаратником сушильного цеху на Колківському овочесушильному заводі, де була єдиною жінкою. Праця звісно нелегка, та на труднощі жінка не звикла жалітися.
- Все життя мені доводилось бути сильною, міцно триматись на ногах, - розповідає моя співрозмовниця. – Дитинство було дуже тяжким, адже припадало на воєнні та післявоєнні роки, а ще до того ж, у шість років померла мама. Батько одружився вдруге. Мачуха була біженкою з Житомирщини, я допомогала по господарству, працювала в полі, а коли пасла корови – вишивала. Пригадую, перша моя вишиванка - це картина, на якій зображена екзотична пташка папуга та квіти. Вишивати навчила і мачуху.
З цих дитячих тремтливих переживань-спогадів починається довгий шлях вишивальниці. Заміжжя, народження двох синів додали безліч нових турбот, але кожну вільну хвилину вона віддавала улюбленій справі.
- Вишивала лише ночами, бо ж удень роботи у селі вистачало, - розповідає Ганна Григорівна. – Корови на пасовище виганяють, а я лише лягаю якусь годинку подрімати і знову до роботи. В’язала гачком, вишивала гладдю. Навчила мережити полотно і старшого сина Володимира. Займався цією справою до восьмого класу, а потім вже почав соромитися. На 8 Березня завжди дарував мені вишиту серветку. А якось я захворіла і не встигла закінчити доріжку, то він доткав її сам.
Довгими зимовими вечорами руки самі тягнулися до улюбленої справи. Так уже було не раз у її житті – саме переважно взимку народжувалися її вишиті полотна, які вона, маючи щедру душу, роздавала іншим. Тому вдома їх у неї залишилося вже небагато.
Захоплюється Ганна Григорівна ще й квітникарством, тому красуються квіти і в хаті, і під вікнами затишної хатини. Улюблені з них – мальви.
- Мальви завжди нагадують мені про маму, - зі сльозами на очах говорить моя співрозмовниця. – Я полюбляю з ними розмовляти, складається враження, що вони вітаються зі мною.
Цьогоріч Ганні Григорівні виповнилося 73. Нині вона мешкає у своєму будинку сама. Старший син Володимир проживає на Рівненщині, менший Ігор поруч, у Розничах. Тихими вечорами переглядає жінка вишиті полотна, де в кожному хрестику, в кожному стібочку різнокольоровими барвами вишито її нелегку жіночу долю.
Категорія: Добрий господар | Додав: novadoba (23.08.2013) | Автор: Людмила ВЛАСЮК
Переглядів: 821 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Copyright "Новадоба"" © 2013
Зробити безкоштовний сайт з uCoz