Статті
Меню сайту
Форма входу
Рубрики
Привітання до свят [15]
Святкуємо [79]
Офіційно [408]
Вісті з державної адміністрації [50]
Районна рада інформує [49]
Управління Пенсійного фонду інформує [25]
Районний центр зайнятості інформує [30]
З прокуратури району [44]
Міліцейський кур'єр [48]
Соціальний захист [90]
Повідомлення з РАЕС [44]
Абетка здоров'я [59]
Материнка [125]
Криниченька [38]
Добрий господар [49]
Молодіжна палітра [50]
Спорт [105]
Люди рідного краю [200]
Село і Люди [29]
Інтерв'ю до ювілею [4]
З редакційної пошти [72]
Творчість наших читачів [75]
На суботній добривечір [124]
Оголошення та реклама [21]
Пошук
Наше опитування
Як Вам наш сайт?
Всього відповідей: 188
Погода
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Вітаю Вас, novadoba · RSS 27.07.2017, 09:53

Головна » Статті » Люди рідного краю

«Про те, що обрала професію правоохоронця, не пошкодувала жодного разу» -

Кажуть, що міліція, а тепер, відповідно, поліція починається із дільничного. Саме він є уособленням працівника правоохоронних органів. Тож мені було надзвичайно цікаво познайомитись із дільничним в минулому, а нині начальником сектору дільничних інспекторів Маневицького районного відділу поліції Юлією Долінчук.
- В дитинстві у «міліціонера та бандитів» не грала, - чесно зізнається Юля. – Професію обирала вже старшокласницею, намагаючись сумістити свої захоплення: спорт, вивчення англійської мови, правознавство. Так і стала студенткою факультету кримінальної поліції Харківського національного університету внутрішніх справ, спеціальність «міжнародне правознавство» з поглибленим вивченням англійської мови.
Навчання давалось дівчині легко, фізичні навантаження не лякали, адже була чемпіонкою Волині з пішохідного туризму, шосте місце посідала у Всеукраїнських змаганнях.
- Знаєте, і я, і мої одногрупники, закінчивши університет, враз подорослішали, - відзначає Юля. – Я це розуміла, спілкуючись із ровесниками. Можливо тому, що добре усвідомлювали всю відповідальність, покладену на нас, пройшла переоцінка цінностей життя.
Із блискучими зірочками лейтенанта міліції на погонах повернулася на Маневиччину, адже навчалась за направленням. Перше призначення – уповноважений кримінальної міліції служби у справах дітей. Це на її плечах лежав тягар відповідальності за долі «важких» юних мешканців району району: аби не понівечили свої життя, не потрапили за грати.
А потім – призначення дільничним Старосільської сільської ради і знайомство із … СССР. Так жартома називали території чотирьох сіл: Старосілля, Семок, Ситниці та Рознич.
- І як працювалось? – запитую у Юлі, намагаючись уявити 23-річну дівчину у формі, якій доводиться втихомирювати сімейного розбишаку. Адже найбільше звернень стосується саме родинних сварок, сімейного насильства.
- Намагалась розв’язати такі конфлікти, - каже Юля. – Ви знаєте, форма правоохоронця таки має вплив. При перших знайомствах моя поява збивала з пантелику – не очікували побачити дівчину-дільничного. Напруга поволі спадала, знижувався тон розмови. Ось тоді й виступала у ролі миротворця, використовуючи на практиці усі навички психолога. Розбиралася у ситуації – чи об’єднувати зусилля із заявницею і спільно втихомирювати забіяку чи складати протокол. Доводилось роз’яснювати: ми не забираємо на 15 діб, покарання визначає суд. Найчастіше – громадські роботи, які є досить ефективною мірою. Саме такі сім’ї і потребують профілактичної роботи.
Коли ж траплялось проводити розслідування, допомагаючи слідчо-оперативній групі, то завжди відчувала допомогу жителів, які повірили молодому дільничному. Усіляко підтримував і Старосільський сільський голова Віктор Регешук, який, до речі, відзначав вольовий рішучий характер Юлі: «Вміла поставити на місце будь-якого забіяку. Її поважали за чесність, справедливість, відданість роботі».
Цікавлюсь і викликами за повідомленнями про смерть людей без ознак насильницької смерті. За нововведеннями саме дільничний і повинен зафіксувати такі факти, а це, погодьтесь, не для людей із слабкими нервами. Зрозумівши про що хочу запитати, Юля відповідає: «До цього звикла ще під час навчання в університеті. Це теж складова професії. Більше переживала за відсутність транспорту. Добиралась до сіл рейсовим автобусом, велосипедом. На жаль, і нині ця проблема повністю не вирішена».
Праця дільничного нелегка – не має часових обмежень, та й у вихідні та свята роботи вистачає. Тому й поцікавилась у Юлі, чи не пропонували їй батьки підшукати легшу та й більш жіночнішу роботу, та у відповідь почула: «Ні, і мама й тато поважають мій вибір».
Про те, що обрала саме таку професію, Юля не пошкодувала жодного разу. «Не уявляю себе в іншій сфері», - зізнається вона.
Після року служби дільничним молодий офіцер у Маневицькому районному відділі поліції відповідала за ведення адміністративної практики відділу..
А коли минулоріч запропонували очолити сектор дільничних інспекторів, то вагалась, чи вистачить досвіду, чи готова взяти відповідальність за кожного дільничного і як, власне, вони поставляться до такого призначення. Та колеги її підтримали, висловлюючи таким чином і повагу, і довіру.
Поки йде процес реформування, в секторі дільничних інспекторів району поки що 9 працівників, проте продовжується набір, проходить переатестація.
Розуміючи, що вільного часу у Юлі небагато, все ж цікавлюсь її захопленнями. Дізнавшись про читання книг відразу ж роблю припущення: звісно ж, детективи. Та Юля лише посміхається: «Ні, фантастика. Але більше часу присвячую спорту. Це і гра у волейбол, і пішохідний туризм». Отож фізичної форми не втрачає.
Ось така вона – старший лейтенант поліції Юлія Долінчук.
Категорія: Люди рідного краю | Додав: novadoba (22.02.2016) | Автор: Олена БИЧКОВА
Переглядів: 79 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Copyright "Новадоба"" © 2013
Зробити безкоштовний сайт з uCoz