Статті
Меню сайту
Форма входу
Рубрики
Привітання до свят [15]
Святкуємо [79]
Офіційно [408]
Вісті з державної адміністрації [50]
Районна рада інформує [49]
Управління Пенсійного фонду інформує [25]
Районний центр зайнятості інформує [30]
З прокуратури району [44]
Міліцейський кур'єр [48]
Соціальний захист [90]
Повідомлення з РАЕС [44]
Абетка здоров'я [59]
Материнка [125]
Криниченька [38]
Добрий господар [49]
Молодіжна палітра [50]
Спорт [105]
Люди рідного краю [200]
Село і Люди [29]
Інтерв'ю до ювілею [4]
З редакційної пошти [72]
Творчість наших читачів [75]
На суботній добривечір [124]
Оголошення та реклама [21]
Пошук
Наше опитування
Як Вам наш сайт?
Всього відповідей: 188
Погода
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Вітаю Вас, novadoba · RSS 26.07.2017, 23:47

Головна » Статті » Люди рідного краю

Репортаж із зони АТО: «МИ НА РІДНІЙ ЗЕМЛІ, ТОЖ ПЕРЕМОЖЕМО!»


У залі для зборів портрет із чорною стрічкою – днями загинув 28-річний боєць Андрій Брік. Тяжка втрата для побратимів.

Розповідає боєць із позивним "06»: «Сьогодні ноччю була атака на наш перебазовочний табір. Десь коло часу йшла перестрілка. Так як у нас була нехватка приборов нічного бачення, погиб наш боєць Брік Андрій. Отримав смертельне поранення, його не вспіли ми вивезти».
Про загиблого бійця хлопці кажуть: «Справжній був патріот і герой, добровольцем пішов на фронт, записався у розвідку, ходив на важкі завдання. Сиротами без батька залишилось двоє малих дітей...»
Нападниками на український табір були російські спецназівці, вважають у підрозділі, хоча до лінії розмежування близько тридцяти кілометрів. Настільки глибоко ворожі диверсанти заходять на територію, що контролюється Збройними Силами України! Супротивник навчений та добре екіпірований. А у наших розвідників ліквідувати відставання в оснащенні і досі допомагають волонтери.



Ми приїхали до табору розвідників разом із волинськими нардепами Ігорем Єремеєвим та Сергієм Мартиняком. Дізналися, що вже рік триває реалізація започаткованої Єремеєвим соціальної програми «Збережи життя солдату», і вже рік депутати особисто їздять до зони АТО, привозять бійцям різних підрозділів вкрай необхідну військову оптику, обмундирування, ліки.
Розвідники звернулись до І.Єремеєва із проханням допомогти купити хоча б один тепловізор, розуміючи, що він коштує кілька тисяч доларів. «Цього замало, але хоч щось», – міркують бійці. Адже на завдання ходили лише із кількома біноклями. Кажуть, що і не очікували, що замість одного отримають цілу партію тепловізорів, біноклів, нічних прицілів та ще й комплекти британської військової літньої форми. Ігор Єремеєв пояснює все коротко: «Хлопці звернулись – ми зрозуміли, що прохання термінове. Маємо загострення на фронті, а розвідники – це ж «очі» нашої армії, від них багато що залежить. Тож самі зібралися і повезли. Логістику знаємо, бо доправляємо в різні куточки Сходу допомогу бійцям регулярно».
На цій стадії війни немає танкових маршів та взяття населених пунктів. Диверсантам і снайперам протистоїть військова розвідка. «Прилади нічного бачення, тепловізори, приціли – незамінні», – кажуть нам командири. Як пояснює боєць із позивним «Опер», «...нічна оптика – це ті засоби, які дають можливість бійцям належним чином виконувати бойові завдання, а головне – зберегти їхнє життя і здоров’я. Ці прилади необхідні. Їх бракує. У нас біноклі різної дальності. І майже всі вони передані волонтерами.» Із посмішкою військовий додає: «А тепер нам таку техніку привезли, що можна Кремль побачити, якщо придивитися!»
Після зустрічі – спільне фотографування, спогади, розмови й дружні кпини. Бійці стають серйозними, коли просять передати у репортажі вітання їх рідним.
Боєць із позивним «Матрос» каже: «Хочу, щоб українці знали і розуміли: ми, воїни, пішли захищати свій народ, свою землю. Повернемося до родин обов'язково із перемогою, бо ж ми на рідній землі. Слава Україні!»
А боєць, позивний «Шрам», передав привіт синочкові. «Напишіть, – каже, – тато його любить. Хай чекає, скоро приїду додому в отпуск. Мамі привіт самій любимій. І всім, кого знаю. А до українців звертаюсь: «Хлопці, воюйте, ходіть до нас. Допомога потрібна, роботи багато».
На зворотньому шляху з табору розвідників ми зупиняємось у луганському містечку Кремінна. «А тут що?» – питаю у Ігоря Єремеєва.
Відповідає: «Маємо ще одне завдання. Якраз перед поїздкою з нами зв'язалися знайомі волонтери. Сказали, що у Кременній є велика проблема із найнеобхіднішими ліками та побутовими речами в спецшколі-інтернаті для дітей-інвалідів. Тут із всієї зони АТО хворі дітки. Ще й бійці підтвердили, що часто діляться із цим інтернатом ліками із своїх військових аптечок, бо там відсутні найелементарніші засоби, наприклад, знеболювальні. Ми привезли і ліки, і іграшки для дітей».
«Знаєте, ми багато спілкуємось із бійцями під час таких поїздок, – ділиться думками Ігор Єремеєв, – але завжди постає одне й теж питання: більше року маємо війну із Росією, чиновники постійно рапортують, що армія забезпечена формою та амуіцією на мільйони гривень. Чиновники МОЗу доповідають на камери, що вирішення проблеми із медикаментами в зоні АТО під їх постійним контролем. То чому ж волонтери й досі на прохання бійців возять каравани допомоги із елементарними речами, такими як форма, берці, ліки, і вже не кажучи про тепловізори, біноклі, приціли тощо?! Думаю, що пряму відповідь на це питання хочуть почути всі: і військові, і волонтери, і пересічні громадяни».
Категорія: Люди рідного краю | Додав: novadoba (06.07.2015) | Автор: Ігор Кучук
Переглядів: 278 | Рейтинг: 4.0/1
Всього коментарів: 0
avatar
Copyright "Новадоба"" © 2013
Зробити безкоштовний сайт з uCoz