Статті
Меню сайту
Форма входу
Рубрики
Привітання до свят [15]
Святкуємо [79]
Офіційно [408]
Вісті з державної адміністрації [50]
Районна рада інформує [49]
Управління Пенсійного фонду інформує [25]
Районний центр зайнятості інформує [30]
З прокуратури району [44]
Міліцейський кур'єр [48]
Соціальний захист [90]
Повідомлення з РАЕС [44]
Абетка здоров'я [59]
Материнка [125]
Криниченька [38]
Добрий господар [49]
Молодіжна палітра [50]
Спорт [105]
Люди рідного краю [200]
Село і Люди [29]
Інтерв'ю до ювілею [4]
З редакційної пошти [72]
Творчість наших читачів [75]
На суботній добривечір [124]
Оголошення та реклама [21]
Пошук
Наше опитування
Як Вам наш сайт?
Всього відповідей: 189
Погода
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Вітаю Вас, novadoba · RSS 18.11.2017, 03:42

Головна » Статті » Люди рідного краю

Спортивний трофей - 80 медалей

Маневиччина проклала дорогу у світ багатьом відомим і талановитим людям. Серед них і молода легкоатлетка із Четвертні, нині майстер спорту України із метання молота Ірина Климець.
Як пригадує 20-річна спортсменка, свого часу у команду на районний чемпіонат з легкої атлетики її, шестикласницю, узяв учитель фізкультури Василь Махновець. Тоді дівчина з легкістю перемогла одинадцятикласників у штовханні ядра (4 кг) із своїм першим результатом 7,70 метра. Після цього запропонували поїхати на обласні змагання, але мама Ірину не пустила.
Юну спортсменку помітив тренер Маневицької ДЮСШ Володимир Засєкін, який у свій час займався із не менш відомим легкоатлетом, нині майстром спорту міжнародного класу Максимом Богданом із Старого Чорторийська. Через рік займала як на районних, так і на обласних змаганнях.
Із восьмого по одинадцятий клас навчалася та займалася спортом у Волинському обласному ліцеї з посиленою військово-спортивною підготовкою.
– Мій тренер Роман Черкашин – майстер спорту з легкої атлетики по метанню молота, - говорить Ірина. – Тож поступово із штовхання ядра він перевів мене на метання молота, мотивуючи це тим, що я нічого не втрачаю.
У жовтні 2009 року Ірина перейшла на молот, а вже в лютому 2010 року поїхала на свій перший чемпіонат України в Ялту, де стала п’ятою серед дівчат. У березні наступного року – вже була третьою, і з того часу нижче третього місця не опускалась.
- Чотири дні у тижні тренуюсь двічі на день, у суботу маю одне тренування, - розповідає спортсменка. - Зранку йде метальна робота, де роблю імітацію, і стрибкова, а ввечері займаюсь силовими вправами та напрацьовую техніку. Загалом доводиться багато бігати, стрибати, займатися штангою тощо. Під час тренувань особливої дієти в мене немає.
Коли Ірина вперше потрапила за кордон (а це був зимовий Кубок по метаннях серед дорослих в іспанському м. Кастельон), хвилювалася неймовірно. Проте команду не підвела, тоді українські спортсмени зайняли загальнокомандне четверте місце.

- З часом, коли вже трохи поїздиш за кордон, хвилювання зникають вже до початку змагань, - розповідає Ірина. – Цьогоріч досить спокійно почувала себе в м. Бидгощ (Польща) на 15-ому Європейському фестивалі, де зайняла друге місце. На чемпіонаті Європи серед молоді в м. Таллін (Естонія) стала сьомою. А в чеському місті Нове Место-на-Мораві була третьою.
Подорожі за кордон дають змогу спілкуватись із відомими спортсменами. Ірина знайома із олімпійськими чемпіонами у метанні молота Крістіаном Парсом (Угорщина) та Тетяною Лисенко (Росія), з якою познайомилась ще до війни на сході України. За словами Ірини, вона та інші українські спортсмени спілкуються із багатьма російськими колегами, і їхнє ставлення до українців останнім часом лише покращилось. Проте все ж намагаються зайвий раз тему війни не обговорювати.
Навчаючись на четвертому курсі СНУ ім. Лесі Українки на факультеті олімпійського професійного спорту, Ірина по можливості (коли не на зборах та змаганнях) намагається відвідувати університет. Та здебільшого бере у викладачів завдання, які самотужки виконує до сесій. Спортсменка-студентка каже, що інколи є певні поблажки від викладачів, але не завжди.
Батьки спортсменки намагаються усіляко підтримувати дочку. Сама ж Ірина відзначає, що заняття спортом вже дали певний результат: окрім спортивних перемог, вона стала більш виваженою та спокійнішою.
- Нині в рідній Четвертні доводиться бувати не часто, - констатує спортсменка. - Взимку, якщо немає зборів, то приїжджаю один раз на два-три тижні, літом і весною, коли йдуть різні змагання, – раз на 2-3 місяці. У селі по-різному ставляться до моєї спортивної діяльності, - продовжує Ірина. – Одні говорять, що спорт спортом, а у двадцять років потрібно виходити заміж і народжувати дітей, інші навпаки підтримують і кажуть, що молодець. Кавалера зараз не маю. Він був, але відносини, які пов’язані із ревнощами, суттєво заважають тренуванням.
Хоча Ірина ще не рахувала своїх медалей, вважаючи це поганою прикметою, однак гадає, що їх близько вісімдесяти і найбільше поки-що срібних. Останні роки на українських чемпіонатах взагалі рідко дають медалі, замінюючи їх грамотами і дипломами.
Перемоги даються непросто, але той, хто піднімається на п’єдестал пошани, гідний найвищої поваги. Тож нехай досягнутий успіх Ірини Климець стане потужним стимулом для підкорення нових спортивних вершин.
Категорія: Люди рідного краю | Додав: novadoba (23.11.2015) | Автор: Сергій Гусенко
Переглядів: 90 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Copyright "Новадоба"" © 2013
Зробити безкоштовний сайт з uCoz