Статті
Меню сайту
Форма входу
Рубрики
Привітання до свят [15]
Святкуємо [79]
Офіційно [408]
Вісті з державної адміністрації [50]
Районна рада інформує [49]
Управління Пенсійного фонду інформує [25]
Районний центр зайнятості інформує [30]
З прокуратури району [44]
Міліцейський кур'єр [48]
Соціальний захист [90]
Повідомлення з РАЕС [44]
Абетка здоров'я [59]
Материнка [125]
Криниченька [38]
Добрий господар [49]
Молодіжна палітра [50]
Спорт [105]
Люди рідного краю [200]
Село і Люди [29]
Інтерв'ю до ювілею [4]
З редакційної пошти [72]
Творчість наших читачів [75]
На суботній добривечір [124]
Оголошення та реклама [21]
Пошук
Наше опитування
Як Вам наш сайт?
Всього відповідей: 189
Погода
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Вітаю Вас, novadoba · RSS 19.09.2017, 20:15

Головна » Статті » Люди рідного краю

Виконував завдання у зоні відчуження

Маневичанин Анатолій Ляшук – ліквідатор аварії на ЧАЕС. Коли сталася ця трагедія він працював дільничним інспектором міліції у Камені-Каширському. Звідти був направлений для постійного несення служби у зону відчуження.
Серед ста вісімдесяти офіцерів окремого батальйону управління ДАЇ Київського облвиконкому, які приїхали зі всього Радянського Союзу, було й четверо волинян. Перед правоохоронцями батальйону стояли завдання із охорони громадського порядку, оскільки вже починалися перші спроби мародерства, та забезпечення безпеки дорожнього руху в 30-ти кілометровій зоні.
Анатолій Ляшук разом з іншими міліціонерами проживав у с. Ворзель і вже звідти щодня, починаючи із 26 травня 1986 року, виконував поставлені завдання у складі автопатруля за маршрутом Старі Соколи – Чорнобиль – Прип’ять. З 15 червня несення служби ускладнилося ще й тим, що протягом місяця доводилось здійснювати лише в нічні автопатрулювання.
- Як представники ДАЇ, супроводжували власників транспортних засобів, залишених у зоні відчуження, - пригадує колишній правоохоронець. – Разом із ними вивозили їхні автомобілі за 30-кілометрову зону на могильник, власнику відразу видавались новиі.
У батальйоні була своя медична служба, тож огляди всіх офіцерів проводили щотижнево. Окрім того кожен при собі мав дозиметр, показники якого щодня знімав дозиметрист та робив записи у спеціальному журналі.
- У нашому службовому автомобілі були вирвані коврики, а все днище було у дірках, - продовжує пан Анатолій. – Це робилось для того, аби можна було швидше повертатися із завдань. Потрапити у 30-ти кілометрову зону було просто, а от при поверненні через кожні 15-20 км стояли пункти хімічної очистки. Якщо радіація в автомобілі перевищувала норму, його вимивали спеціальним розчином, який і витікав через діри в днищі.
Отримавши дозу у 16,8 рентген 19 вересня 1986 року Анатолій Ляшук повернувся додому і продовжив службу. А через 5-6 років почалися перші проблеми із здоров’ям. Однак це не завадило чоловікові працювати і свою міліцейську кар’єру він закінчив у 2001 році командиром взводу Луцької окремої роти ДПС УДАЇ у Волинській області у чині майора.
Десять років Анатолій Миколайович трудився старшим державним виконавцем державної виконавчої служби Маневицького управління юстиції. А у 2011 році за сумлінне виконання завдань у зоні відчуження йому було присвоєно звання полковника міліції.
Півтора року тому Анатолій Миколайович переніс операцію на серці. Проте духом не падає. Як голова Маневицької селищної первинної організації спілки «Союз Чорнобиль», Анатолій Ляшук зазначає, що сьогодні у районі нараховується більше 600 інвалідів-чорнобильців, із них інвалідів-ліквідаторів лише 16 чоловік. Всього ж ліквідаторів по району залишилось вже менше ста. Один із трьох волинян (Володимир Лихач із Нічогівки), з якими служив пан Анатолій, на жаль, помер, з іншими двома із Турійська та Луцька підтримує дружні стосунки.
– Якщо говорити про людяність та патріотизм, то ці якості були присутні у людей як тоді, так і зараз, - підсумовує ліквідатор. – Якось, чергуючи на посту у зоні відчуження ми зупинили трактор К-700. Його водій розповів, що їде з Уралу на допомогу, бо почув по телевізору, що в Україні сталася катастрофа. Його ж ніхто ні про що не просив, навіть, невідомо, як він і за які кошти заправлявся. Чим це не патріотизм? Так і зараз, коли йде війна на сході, люди усіляко намагаються підтримувати армію, багато воює добровольців.
Категорія: Люди рідного краю | Додав: novadoba (25.12.2015) | Автор: Сергій Гусенко
Переглядів: 77 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Copyright "Новадоба"" © 2013
Зробити безкоштовний сайт з uCoz