Юні винахідники із Прилісного
Гуртківець «Юного радіоаматора» Маневицького ЦТДЮ, дев’ятикласник Прилісненської ЗОШ І-ІІІ ступеня Максим Чередніченко із своєю роботою «Діюча модель імпульсного металошукача ВМ 8042» посів І місце в одній із номінацій Всеукраїнського конкурсу винахідницьких і раціоналізаторських проектів еколого-натуралістичного напряму, що цьогоріч проходив у Києві.
Гурткова робота у Прилісному розпочалася ще у далекому 1977 році. Тоді приміщення, що нині розташоване поблизу старої Прилісненської школи, належало клубу «Юний технік» й мало назву «Бригантина». Там діяли гуртки за різними напрямками, які очолювали декілька керівників, був навіть свій директор. Та з 1990-их років почалися проблеми із фінансуванням. Від профспілок клуб та і всю гурткову роботу передали до відділу освіти, скоротилась і чисельність гуртків. На сьогодні у неопалювальному приміщенні під керівництвом досвідченого наставника Сергія Ремінського у трьох гуртках «Юний радіоаматор», «Радіоелектронне конструювання» та «Автомотоспорт» займаються близько тридцяти дітей.
Сам Сергій Іванович у свій час закінчив Володимир-Волинський технікум за спеціальністю технік-механік. Десятиліття пропрацював механіком у Городоцькому держлісгоспі і вже звідти перейшов у «Юний технік». З 2001 року, коли гурткова робота не фінансувалася, два роки відпрацював у прилісненському ЖКГ головним інженером. Коли ж справи трохи покращилися, повернувся на попереднє місце роботи, де навчає дітей і донині.
- В основному учні займаються в гуртку «Радіоелектронне конструювання», - розповідає керівник гуртків. - Спочатку йде вивчення теоретичного матеріалу в «Юному радіоаматорі», а потім вже займаємось радіоелектронним конструюванням. Поглиблено вивчаємо фізику, хімію, математику. Багато дітей, які відвідували гуртки, обрали для навчання різноманітні технічні спеціальності. Раніше набагато активніша робота велась у гуртку «Автомотоспорт». У клубі було двадцять мопедів, які у свій час мною, щоправда, із деяким браком, були привезені із львівського заводу. Спільними зусиллями вони були відремонтовані та використовувались для поїздок на екскурсії. Із бензином допомагав Віталій Барванов, який тоді очолював торфобрикетний завод «Сойне».
Ідей у гуртківців з радіоелектронного конструювання вистачає, тож і творча робота в гуртку кипить. Для прикладу, той же Максим Чередніченко нині майструє лабораторний блок живлення від 0 до 30 вольт із силою струму 3 ампери для живлення різних приладів. За допомогою мікроконтролера, прошитого на комп’ютері, на дисплеї приладу одночасно показується напруга і сила струму. Цьогоріч цей прилад будуть презентувати на одному із обласних конкурсів.
Щоправда, дивує те, що більшість потрібних радіодеталей керівнику гуртка доводиться купувати за власні кошти, адже жодної копійки для цього чомусь не виділяється. Трохи виручають старі запаси. Немає і добрих паяльників (із тонкими наконечниками), якими можна було б віртуозно паяти (випаювати) мікроскопічні елементи схем. А от що мають, то це значний досвід та чимало перемог на конкурсах регіонального та всеукраїнського рівнів.
У 2013 році гуртківці здобули перше місце у Києві з косаркою на базі бензопили «Урал». Тоді пристрій представляв вихованець Олександр Вовчик. Минулого року ІІІ місце отримав за презентацію машини для прибирання снігу на базі тієї ж бензопили «Урал» Сергій Коваль.
- А починається робота з того, що вигадуємо такий прилад, який би міг користуватися попитом серед людей, тобто мав практичне застосування, - говорить Сергій Іванович. – Взяти, для прикладу, наш імпульсний металошукач, його можна використовувати навіть нині. Такі предмети, як копійку, знаходить за 25 сантиметрів, а більш масивні – до 2 метрів. Собівартість в межах 400 гривень, хоча аналогічний вартує до 2 тисяч. Наше моторало на базі бензопили «Урал», із яким минулого року перемогли у одному із обласних конкурсів, дає можливість самому обробляти землю, витрата пального на 10 соток становить близько однієї літри. Цьогоріч цей прилад буде представлений у Києві.
- Мій тато Валерій теж колись займався у цьому гуртку, а нині ремонтує різну телерадіоапаратуру, - долучається до розмови Максим Чередніченко. - Я теж зацікавився тим, що робить мій батько, і з п’ятого класу записався на гурток. Вже через рік поїхав на перші обласні змагання, де представляв тестер напівпровідникових елементів. Тоді у нас було друге командне місце, а я в особистому заліку зайняв третє.
Поділився юнак і планами на майбутнє: хоче вступити в СНУ ім. Лесі Українки на факультет «Автоматизація підприємств». Для, переконливості, привів ситуацію на сірникових фабриках, де є проблеми із плинністю кадрів із-за шкідливості виробництва. «Треба зробити, щоб машини виконували усю шкідливу роботу», - зазначив Максим. І в його очах я побачив впевненість у тому, що йому незабаром це буде під силу.
|
| Категорія: Молодіжна палітра | Додав: novadoba (26.04.2016)
| Автор: Сергій ГУСЕНКО
|
| Переглядів: 555
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
