ХАЙ НА ЗЕМЛІ ПАНУЄ МИР І СМІХ ДІТЕЙ
Події, що нині відбуваються на Сході, не можна спостерігати без сліз. Війна робить хлопців справжніми чоловіками, жінок - мужніми та стриманими, а дітей наділяє недитячими спогадами. Зараз у розпалі сезон відпочинку. Найкраще місце для відпочинку школярів - дитячий табір. Один з таких працює на базі «Центру Діалогу Костюхнівка», де мали змогу оздоровитися дев’ятнадцятеро дітей з Маневицького району, батьки яких знаходяться в зоні АТО. Затишна місцина, пахощі літа та дитячий сміх, що лунає звідусіль, неабияк покращують настрій. Діти щасливі та життєрадісні… - Підлітки потребують психологічної та соціальної підтримкичерез збройні конфлікти на Сході держави, - говорить Костюхнівський директор школи Василь Давидюк. – Завдяки підтримці директора Центру Ярослава Гурецького та районної влади вдалось ініціювати створення літнього табору для дітей військовослужбовців, які захищають цілісність України на Сході. Переймається нашими проблемами і пані Мірка Гамровська, представниця польської сторони. Саме на її плечі покладені всі обов’язки повноцінного функціонування закладу. Хвилюється за батьків діток, які сьогодні несуть службу в тих областях, де зараз неспокійно. В центрі облаштовані дво- та тримісні номери, їдальня, конференц-зал, бібліотека, ігрові кімнати для дітей. Таке собі вікно в Європу у поліському селі.У дощові дні в таборі можна посидіти за комп’ютером, пограти в улюблені ігри. Персонал закладу зорієнтований саме на змістовне дозвілля школярів.
З дітками займаються два вихователі: Ольга Соколенко з Колківської ЗОШ та Богдана Самчук із Городоцької школи. Саме ці дівчата докладають максимум зусиль, аби їхні вихованці почувала себе комфортно і зручно, відчувала теплоту люблячих сердець. - Табірна зміна тривала два тижні, - розповідає Ольга. – Незважаючи на те, що тут знаходяться діти від 6 до 15 років, вони легко знайшли спільну мову і потоваришували один з одним. Старші допомагають меншим і захищають їх від всіляких негараздів. Цілий день у нас розплановано і для ігор, і для прибирання в кімнатах. Також проводили ми екскурсії на Польську гору - найвищу точку Маневицького району, до Старочорторийського чоловічого монастиря. Відповідальність за фінансування взяв на себе районний відділ освіти РДА, однак, значно у цій справі допомагала і польська сторона. Над стравами чаклували три кухарі з Костюхнівки: Людмила Челей, Людмила Терещук та Валентина Нікітчук, готуючи надзвичайно смачно. - Багато дітей приїхали сім’ями, тобто з братиками та сестричками, - розповідає Богдана. – Вони, хоч і маленькі, але розуміють, що їхні батьки знаходяться на війні. На відкритті табору, коли священик сказав:«Давайте запалимо свічки і помолимось», всі вони почали плакати, бо кожен з них згадав свого тата. На «дереві життя» кожен із них залишив побажання і більшість із них звучали так: «Щоб не було війни» і «Щоб повернувся мій тато». Вони показували світлини своїх батьків, не могли дочекатись телефонних розмов з ними. І для кожного з них їхній тато є прикладом для наслідування, яким вони пишаються і тому часто з їхніх вуст можна почути слова: «Коли я виросту, теж стану, як тато, - військовим». А ввечері дружно сідали біля екрану телевізора і у німій тиші дивилися новини… Ці діти знають що таке любов до батьківщини і знають ціну миру. Десятикласник Дмитро Ярощук також сумує за своїм татком і чекає з нетерпінням, коли він повернеться. Хлопець – справжня надія українського футболу. Олександр Нікітін мріє, щоб усі на землі були щасливі. Юрій Скрипка усміхаючись, із сльозами на очах говорить: «Хай на землі буде мир і сміються діти». Він як ніхто розуміє цінність цих слів, адже йому пощастило побачити тата, який приходив у 10-денний відпуск і приїжджав до нього в табір. Деякі мами також провідували дітей, ознайомлювались із Центром. Моніка Белінська, переселенка із донецького Красногорська, теж почуває себе тут щасливою і дивує чистою, співочою українською мовою. Вона надзвичайно здібна дівчинка: співає, малює, займається танцями. У таборі діти особливо старанно малювали малюнки, на яких зображені квіти, сонце, небо, в яких тепло дитячих сердець, змалку наповнених любов’ю до родини і своєї землі. Все це втілює віру в світле майбутнє України і кожного з нас. «Хай буде щастя й мир на всій землі. Сміються діти, сонце в небі, й зорі. А у садах співають солов’ї. І червоніють маки у Пшеничнім полі».
|
Категорія: Молодіжна палітра | Додав: novadoba (01.09.2014)
| Автор: Людмила ВЛАСЮК
|
Переглядів: 467
| Рейтинг: 0.0/0 |
|