Невигадана історія. Тому, з ким стала до вінця, зостанусь вірна до кінця - Молодіжна палітра - Статті

Світлана вдивлялася у свої заплакані очі, що знаходили відблиск у дзеркалі. Білосніжна сукня щільно обіймала її ще стрункий стан. Фата ніжно і так невимушено спадала на плечі. Під серцем у неї б’ється маленьке життя. Вона й сама ще до кінця це не усвідомлює у свої сімнадцять років. В кімнату зирнула мама і Світлана опинилася в реальності. - Красуне моя! Я така щаслива матір, - сльози горошинками спадали по щоках Ольги Іванівни. – Як матимеш свою кровиночку, тоді ти мене зрозумієш. Світлана обійняла ніжно матір, і тихо тремтячим голосом прошепотіла : «Я теж щаслива, мамо…» Під вікном музики гучно заграли весільний марш, сповіщаючи про приїзд молодого. Світлана зустрілась з ним поглядом який говорив лише про одне: «Ти моя навіки». Далі все було, як в тумані. У церкві горіли свічки, ледь-ледь потріскуючи багряним полум’ям. На її безіменному пальці сліпуче виблискувала золота обручка. Вийшовши з храму, Світлана на повні груди вдихала осіннє повітря, перемішане з запахом паленого листя і сушеного сіна. Зібравшись з думками, вона переконувала себе: «У дитини повинен бути батько…» Після чергової випитої чарки гості розвеселилися на славу. Гучні крики «гірко» не вщухали ні на мить. Світлана цілувала нареченого, усмішка не зникала з її вуст і всі говорили: «Яка ви гарна пара!» А у неї в думках було одне: «Зтерпиться - злюбиться…» Та свято закінчилося наступного ж ранку. Ще у вікнах було темно, як свекруха вже віддавала наказ. - Вставай, невісточко! Закочуй рукави і до посуду брудного. Он які гори! Сльози душили Світлану. Господині крадькома поглядали на молодицю і, хихикаючи, перешіптувалися. Де ж це бачено, щоб наречену на другий день після весілля до посуду приставляли! Взагалі за повір’ями не можна молодій мити посуд, хату підмітати, бо не складеться сімейне життя так воно й сталось. …Прокинулася Світлана о третій годині ночі від різкого болю в животі. Зрозуміла, що так, напевно, починаються перейми. Біль все частішав і частішав і вже терпіти не було сили. Олега, як завжди, поруч не було. Ненадовго вистачило його кохання. Батько відвіз Світлану до лікарні. Пологи були тяжкими. Так хотілося притулити до грудей свою кровиночку, свою донечку, цілувати її в носик, в очі, губки, в щічки… Чомусь була впевнена, що народиться дівчинка. В лікарні Олег жодного разу не навідався до неї, не прийшов поглянути на їхню маленьку донечку. З пологового відділення її знову забирав тато. Надійка - це була єдина надія і сенс життя для Світлани. Олег щовечора приходив додому напідпитку. В складках його одягу вона відчувала чужий непереможний запах іншої жінки. Спочатку ще якось боролася за свої права, а потім змирилася. Не для себе страждала, а для Надійки, аби у неї був батько. Та Олег все рідше заходив у дитячу кімнату. Якщо й повертався додому, то виясняв стосунки з дружиною, а потім лягав спати. Інколи жінка не витримувала. Кілька разів збирала речі, та їй не було куди йти. У батьківській хаті живуть брати з сім’ями. Безвихідь, з якої ніяк не виплутатися. Коли Надійці виповнилося три роки, Світлана вирішила поїхати на заробітки. Свою зарплату чоловік пропивав, тож потрібно було на щось жити. Дитину відвезла до батьків: знала, що тут вона нікому не потрібна. Село Промінь Луцького району сподобалося їй відразу. І назва така милозвучна! Всі дружньою компанією поселилися в колгоспній хаті: разом працювали, а ввечері співали українських пісень. Світлана почувала себе щасливою: не докоряла свекруха за недосолений суп, не лаявся напідпитку чоловік. Єдине – страшенно сумувала за Надійкою. Якось стала помічати, та й не тільки вона, що чорнявий красень із сусідньої бригади ой як не просто дивиться на неї. Після вечері Юрій брав в руки гітару і перебираючи струни награвав знайомі мелодії, які підхоплювали й інші жінки в кімнаті. Він цитував їй Євгенія Онєгіна: «Я вас люблю. Пощо таїти». Вона ж відповідала: «Тому, з ким стала до вінця, зостанусь вірна до кінця». І, здається, лише вони розуміли справжній зміст цих слів. Незважаючи на важку щоденну працю Світлана почувала себе щасливою. Хтось дивися на неї з осудом, хтось співчував, знаючи її нелегку долю. Час спливав непомітно. Наступного дня вона вже від’їжджала додому. І був перон. Й мовчала тиша рупором вокзальним. І очі говорили: «Я люблю». В останній момент Юрій при прощальному потиску руки непомітно вклав до її долоні записку. Коли вже їхала в потязі, розгорнула її і сльози рікою полинули із очей. Він написав усе те, про що вона навіть думати боялась, та криком душі виривалися назовні слова: «Тому, з ким стала до вінця, зостанусь вірна до кінця». Донечка Надійка зустріла маму міцними обіймами і солодкими поцілунками. Чоловіка, як звично, не було вдома, повернувся лише під ранок. Подивившись на донечку, яка міцно спала в своєму ліжечку, Світлана взяла до рук записку Юрія, де внизу поспіхом була написана адреса. На стіл ліг чистий аркуш паперу. Хотілося дуже багато сказати, та не змогла написати жодної літери. Так пройшла ніч. На світанку зібрала речі, розбудила Надійку і поїхала до матері. На столі залишила записку : «Ми розлучаємось». Олег не шукав зустрічей, не дзвонив. Листа ж вона так і не написала. Не наважилась. А через кілька років зовсім випадково зустріла Юру у Луцьку. На дорогому автомобілі. У вишуканому костюмі і білосніжній сорочці. Він впізнав її відразу. - Це твоя донечка? – запитав Юрій, ніжно пестячи Надійку по голівці, і Світлана побачила, як сліпуче виблискувала на безіменному пальці його обручка. – Я стільки разів уявляв нашу зустріч, знайомство з Надійкою, я так сподівався…. Мимоволі він торкнувся її руки. - Я так чекав на твого листа… - Я знаю, я спізнилася, - швидко перервала його Світлана. – Тій, з ким став ти до вінця, зостанься вірним до кінця. Юра мовчки кивнув. Сівши в авто, він ще довго дивився, як віддаляється жінка, яка докорінно змінила його життя і яку він любитиме завжди. - Ти ще будеш щаслива, - прошепотів Юрій. - Просто так в житті буває, що кохають одних, а одружуються на інших.
1 2 3 4 5 Категорія: Молодіжна палітра \| Додав: novadoba (01.09.2014) \| Автор: Власта КРИМЧАК
Переглядів: 901 \| Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0

Зробити безкоштовний сайт з uCoz