Ось і пройшло літо, яке ми так довго чекали, і яке пролетіло, як завжди швидко. Але воно було далеко не таким, як попереднє, - не таке безтурботне. І навіть сонце не здавалось таким привітним. Можливо, це просто емоції, а, можливо, і сама природа співчувала Україні. Військові події на Сході України нікого не залишили байдужим. Проте, я завжди намагаюсь бачити навіть у найскладніших моментах хоч краплю позитиву і не втрачати оптимізму. Чимало моїх ровесників, як і я, знову в аудиторіях вищих навчальних закладів, молодші друзі – за шкільними партами. Літо залишилось в спогадах. У своїх знайомих я запитала про те, як вони провели це літо, чим запам’яталось воно.
Наталія Мельник, смт Маневичі, студентка.
- Це й рік для мене був дуже непростий, адже я навчалась … у місті Сімферополь. В зв’язку з подіями в Криму пережила важкі хвилини, як не легко було покидати знайомих і друзів, місто, яке стало рідним, провчившись більшу половину І курсу, перевелась на навчання до Львова. Мене зустріли тепло та привітно, підтримували та допомагали. Ще більше з одногрупниками здружила спільна поїздка на озеро Пісочне, села Мельники. Запам’ятались і надзвичайно красиве озеро, і незабутні посиденьки допізна. Щоправда, згадалась моя сімферопольська група, стало сумно, та нові друзі не дозволили мені довго сумувати. Поїздка була чудовою, тож на 1 вересня до Львова я їхала не кримською незнайомкою, а вже своєю рідною Наталею.
Софія Мишковець, с. Городок, одинадцятикласниця.
- Літо пройшло у звичайних сільських клопотах: допомагала батькам по господарству, а ще збирала чорниці, заробляючи власні гроші. До лісу добирались великою компанією на мотоциклах. Близько восьмої ранку збирались у центрі села – і вирушали в дорогу. Хоч і втомлювались, збираючи ягоди, - та жартували, розповідали цікаві історії. Побували у різних місцинах, запам’яталась зустріч із величезною совою, яка зустріла нас не надто привітно. А вечором, такою ж дружною компанією вибирались в кафе на морозиво – куди й втома дівалась!
Іванна Смусь, смт Маневичі, студентка ІІ курсу київського політехнічного інституту.
- Перший місяць літа я провела у Києві. Готувалась до літньої сесії, на мене чекали чотири важкі іспити. Проте знаходила час і на відпочинок з друзями: ходили до кінотеатру, на каток, гуляли по місту. Іспити усі здала на відмінно і зробила батькам подвійний сюрприз, адже не повідомила наперед про свій приїзд.
Вже у Маневичах незабутньою стала поїздка на велосипедах до озера Глибоке. Для когось, можливо, ця відстань і не дуже велика, та ми з подругою Анею вперше подорожували «залізними конями» так далеко. Відпочивали чудово, зустріли на озері знайомих з Маневич. Назад дорога була, чесно кажучи, нелегкою, проте мандри були варті цього. Сподіваюсь, що на цьому мої велосипедні подорожі не закінчаться.
|
