Чому у людей пропадає бажання читати? Існує багато варіантів відповідей. Коли я ходила до школи, мені цікаво було відвідати бібліотеку, бо тільки тут я могла почерпнути інформацію, яка найбільше цікавила. Бібліотека допомагала відкрити мені світ, який здавався таким загадковим. Після школи інтереси різко змінилися, в голові роїлося безліч думок, і знову на допомогу прийшли книги. Це і «Поліанна» Елеонор Портер, і «Скарби Полуботка» Юрія Мушкетика, і «Диво» Павла Загребельного. Вражав не лише сюжет, а й суть творів, основами яких були гарт, мужність і позитивне ставлення до життя. Захоплення творами класиків примусило мене замислитися над законами буття і шукати шляхи вирішення життєвих проблем. Оскільки книги, які були вдома, мене більше не цікавили, я звернулась до місцевої книгозбірні. Згодом влаштувалася на роботу. Скажу чесно, думала, що робота бібліотекаря дуже проста і спокійна, та навчання в РДГУ зовсім змінило моє уявлення.
Сучасний бібліотекар – це не тільки активний читач і порадник, що книжок, а й дизайнер, артист, педагог, психолог. Адже, щоб зацікавити читача, інколи доводиться вивчати його думки, інтереси, потреби.
Бібліотеки у наш час – це основне місце, де зберігаються надбання минулих поколінь, де можна почерпнути інформацію – не тільки наукову, розважальну, а й для повсякденного життя. «А для чого тоді телевізор, комп’ютер, Інтернет? – запитуєте ви». Хочу зазначити, що папір, за статистикою вчених, є кращим носієм інформації, а радіо та телекомунікативні засоби просто допомагають оперативніше її передавати.
Як працівник бібліотеки зазначу, що у зв’язку з фінансовими проблемами у державі різко скоротилась кількість нових надходжень. Через це часом так важко задовільнити потреби користувачів. Умови, в яких працюють бібліотекарі, не завжди дозволяють розкрити увесь потенціал і активно зайнятися масовою роботою. А репліки, що «бібліотекарі нічого не роблять», можуть іти лише від тих людей, які ніколи не цікавилися книгою та роботою бібліотечних закладів.
Хотілося б, щоб духовність не відкидалися на задній план, а цінність книги була зрозуміла для наступних поколінь. Адже як писав відомий старець Паісій Афонський: «Перш ніж окультурити тіло, потрібно окультурити душу».
|
