Статті
Меню сайту
Форма входу
Рубрики
Привітання до свят [15]
Святкуємо [79]
Офіційно [408]
Вісті з державної адміністрації [50]
Районна рада інформує [49]
Управління Пенсійного фонду інформує [25]
Районний центр зайнятості інформує [30]
З прокуратури району [44]
Міліцейський кур'єр [48]
Соціальний захист [90]
Повідомлення з РАЕС [44]
Абетка здоров'я [59]
Материнка [125]
Криниченька [38]
Добрий господар [49]
Молодіжна палітра [50]
Спорт [105]
Люди рідного краю [200]
Село і Люди [29]
Інтерв'ю до ювілею [4]
З редакційної пошти [72]
Творчість наших читачів [75]
На суботній добривечір [124]
Оголошення та реклама [21]
Пошук
Наше опитування
Як Вам наш сайт?
Всього відповідей: 188
Погода
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Вітаю Вас, novadoba · RSS 24.07.2017, 15:34

Головна » Статті » На суботній добривечір

Чорничні заробітки в Швеції
Відкриття сезону збору чорниць усі чекають з нетерпінням. І одна з головних причин – можливість поповнити сімейний бюджет. Та не лише до місцевих лісів проторували стежки українці. В числі тих, хто вирушає на чорничні заробітки до Швеції, і поліщуки. В гірських умовах збір ягід є ще важчим, тож серед мандрівників із гребінками чимало наших земляків-чоловіків. Один із них погодився на розмову зі мною при умові нерозголошення його імені. Згодившись на це, я почула цікаву розповідь.
В дорогу збираються
заздалегідь
Бажаючі вперше потрапити до Швеції зазвичай домовляються про поїздку з тими, хто вже там побував. Бригади з 5-6 чоловік вирушають своїм транспортом. Слід врахувати, що потрібен час на оформлення візи. Шведську отримати важко, тож в основному це польська віза, яка дає можливість вільно пересуватись по країнах Шенгенської зони, або ж фінська.
Сезон збору ягід у Швеції розпочинається пізніше ніж у нас приблизно на місяць і триває в середньому півтора місяця. Їдуть зі своїми харчами, аби зекономити гроші. Сало чи м’ясні продукти прикуповують у Польщі, де вони дешевші. Загалом дорога забирає два дні. Поселяються в гірських селах, де заробітчанам здають будинки.
Головне - знайти ягоди
Зранку бусами вирушають до лісу, проїжджають до 100 кілометрів, шукаючи ягідники. Раніше достигає морошка, яка росте на болотистій місцевості, чорниці в гірських лісах достигають пізніше. Збирають ягоди гребінками із причепленими до них торбинками, з відер зсипають у мішок і заносять до буса. Та треба мати везіння, аби натрапити на врожайні ягідники.
– За день проходиш до 20 км, а позаяк ще й місцевість гориста, то за 12 годин збирання ніг не відчуваєш, - розповідає мій співрозмовник. – Бувало, що під вечір і на ягоди гарні натрапляєш, та сил брати вже не має.
Позаяк мобільним телефоном не скористаєшся, то слід дбати, аби не заблукати у лісі, не провалитися в трясовину або щоб не трапилось ще якась оказія – бо ж не догукаєшся. Щоправда, в лісі зустрічаються і інші заробітчани – найбільше з Тайланду, а ще з Болгарії, Польщі, Білорусі, Росії, які теж приїхали на збір ягід. А от місцевих не побачиш, рідко хто за літрою двома чорниць у ліс вибереться.
А ще треба, щоб повезло з погодою, бо як видасться жарке і вологе літо, то мошка жити не дасть. Не кожен витримує такі умови, бувало, що через 5-6 днів збираються додому.
Кілограм ягід
вартує один євро
Середня вартість кілограма чорниць – один євро, морошки - дорожче. Приймають ягоди відразу в селі. По мінімуму назбирують кілограмів 30 в день, нормою вважається 50 кг, а досвідчені збирачі, знайшовши гарні ягоди, можуть назбирати і до ста кілограмів. Щодо заробітку за сезон, то я, чесно кажучи, точної суми не вивідала.
- Як повезе, - почула у відповідь. – Це залежить від ціни на ягоди, від врожаю. Нині курс євро зріс, то річну зарплату за сезон можна заробити, враховуючи витрати. А це вартість житла - 5-7 євро за добу, пального для заправки буса для щоденних поїздок, вартість візи, плата за дорогу. Для декого перша поїздка стає останньою, а дехто вирушає на чорничні заробітки вже з десяток літ.
Розмірене життя селян
З цікавістю слухала я про життя місцевих селян. В основному, це пенсіонери, молодь проживає у містах. У гірських селах здебільш 30-40 будинків, є й чимало хуторів. Дерев’яні одно-, двоповерхові будинки пофарбовані в червоний колір. Ніяких пластикових вікон – лише дерев’яні рами. Парканів немає, замість них акуратно підстрижені кущі. Навколо будиночків розбиті клумби, зеленіють газони, а ще обов’язково майорять один, а то й два національні прапори.
У будинках усі зручності, є Інтернет. А от закладів торгівлі, поштового зв’язку в селах, де був мій співрозмовник, немає. За покупками їдуть в місто – хто легковиками, а хто так званими соціальними (безкоштовними) автобусами. Повернувшись, шофер зупиняється біля кожної домівки і допомагає заносити покупки.
Ні звичних грядок, ні якоїсь живності тут не побачиш. Вечорами усі прогулюються із собачками, їх тримають лише дома. До заробітчан ставляться приязно, привітно здороваючись при зустрічах. Таке тихе розмірене життя. На вихідні приїжджають родичі, тоді вирушають на відпочинок на природу.
Порівнювали українці і ціни на продукти в супермаркетах. На наші гроші вони не є дорожчими, а от якість вища. Ну а зарплату й не порівнювали – у шведів один з найвищих рівнів життя. У них безкоштовна вища освіта, треба лише подбати про житло, на яке молодь отримує доступні кредити.
- З місцевими жителями ми розмовляли мало, - закінчує розповідь мій співрозмовник, – та про Україну вони знають, я був в Швеції декілька років тому. Звичайно, хочеться, аби до Європи ми їздили не на заробітки, а могли подорожувати як туристи.
Категорія: На суботній добривечір | Додав: novadoba (21.06.2016) | Автор: Олена БИЧКОВА.
Переглядів: 49 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Copyright "Новадоба"" © 2013
Зробити безкоштовний сайт з uCoz