За плечима Станіслава Костюка із Четвертні 27 років праці у Годомичівському Будинку культури: спочатку художнім керівником, потім – директором. Він залишив по собі добру згадку створивши музей села у закладі культури, де представлені документальні, речові матеріали. З 2014 року очолює Четвертнянський заклад культури. І тут відразу з ентузіазмом приступив до справи: його невгамовна енергія, працелюбність та любов до пісні не дозволяють сидіти без діла.
Приміщення Будинку культури величезне: концертний зал налічує 450 місць. Зрозуміло, що необхідно провести внутрішні ремонтні роботи, однак частину їх Станіслав Федорович виконує сам. За фарбуванням дверей я його і застала. Проводячи екскурсію по закладу, він наголошує: «Що в моїх силах – те й робитиму».
- Мені б хотілося створити такі умови, в яких людям було би комфортно, тепло та затишно. Щоб вони із задоволенням приходили сюди, – говорить Станіслав Федорович. – Однак на все це потрібні чималі кошти.
Пан Станіслав, не втомлюючись, може годинами розповідати про роботу закладу культури. Торує сюди стежину молодь, яка цікаво проводить своє дозвілля: тут можна поспівати, потанцювати, пограти в теніс. Не залишають нікого байдужими концерти та зустрічі, приурочені, як до державних свят, так і до ювілейних дат жителів села.
- Людям цікаво, адже більшість із них, проживши шість десятків літ, жодного разу не були на сцені, - говорить пан Станіслав. – Ось нещодавно ми організовували свято проводів на заслужений відпочинок нашої односельчанки. З’їхалися всі діти, щиро вітали матір зі сцени, дарували квіти. Залучали до художніх номерів і внуків. Робимо все для того, аби вшанувати людей праці.
- Ще в дитинстві я мріяв навчитися грати на баяні, - говорить мій співрозмовник. - У школі брав активну участь у художній самодіяльності. Мама співала в церковному хорі, можливо, й це вплинуло на вибір професії. До Луцького культосвітнього училища вступив без відома батьків, поставив їх уже перед фактом (посміхається). Вони думали, що я оберу суто чоловічу професію: тракториста чи шофера.
А далі почалися і будні, і свята. Одна справа проспівати пісню під час концерту, а інша - організувати виступ аматорів. Це ж треба і репертуар підібрати, й сценарій скласти, провести репетиції, і про сценічний одяг подбати.
- Працювати хочеться, бо відчуваю постійну підтримку і розуміння місцевої влади, колективу школи, аматорів сцени. Це окрилює, надихає і зобов’язує працювати з якнайповнішою віддачею. Я радий, що причетний до збереження народних традицій рідного села і краю, бо йому присвятив усе своє свідоме життя, - підсумовує Станіслав Федорович.
Крім улюбленої роботи, має Станіслав Костюк чимале господарство: три корови, гектари землі, тому вільного часу майже немає: як не в клубі, то на сінокосі, у полі, у лісі – ні хвилинки не сидить без діла. Дружина Ольга Миколаївна займається господарством, допомагають їй у цьому донька Наталя та син Тарас. Найстарший Віктор має вже власну сім’ю, мешкає у Луцьку. Незабаром Станіслав Федорович співатиме українських пісень й на весіллі доньки. Тож хай не міліє, шановний, Ваша криниця творчої наснаги, щирої любові до пісні.
|
