Новорічно-різдвяні свята для мене особливо радісні, адже 31 грудня день народження мого синочка Артемка, а напередодні Різдва народилась моя мама Наталія. Найдорожчим людям я присвячую ці поетичні рядки.
Несказанне…
Я рідко так тобі писала, мамо, Й в душі знайшлася крапелька того, Між нами що лишилось несказанним. Сьогодні я скажу тобі його.
Матусю мила, рідна й незрівнянна, Завжди і всюди ти була права. В моїх думках звучить твоя осанна І обпікає, наче кропива.
Пече в душі лиш розуміння того, Що все не вічне і кінець один… Я стану вартою здоров’я твого, Не будеш ти ображена ніким.
Я вдячна Богу, що я маю маму Таку красиву, з щирістю в очах, Та це я зрозуміла лиш з роками, Тримаючи дитину на руках.
Сьогодні я із вдячністю й пробаченням Кажу, що віддано тебе люблю. Ти, мамо, справді, завжди мала рацію. Тепер я кожен подих твій ловлю.
Сьогодні день врочистий і зимовий, В який нам доля маму дарувала. Я дякую тобі, що з болем і любов’ю Ти нам завжди і всюди пробачала.
У цей різдвяний, добрий, світлий час Прийшла в життя найкраща в світі жінка. Безцінним скарбом стала ти для нас, Тобі ж дарую серця половинку…
Я так люблю тебе! Присвячується сину Артемкові
Я так люблю тебе, не можу налюбитись! Ти подарунок від моєї долі, На тебе я не можу надивитись, З тобою я не відчуваю болі.
З тобою вогник в грудях загорівся, Маленький, теплий, раз і вже на вік. Здається, тільки щойно народився ‒ Вже третій зустрічаєш Новий рік,
Вже втретє пальчиком обводиш квіти, Що Дід Мороз намалював на склі, Давно уже ти вмієш говорити І вчиш вже по-англійськи кольори.
Синочку мій, ти в мене незвичайний, Й твоя поява, як чарівний сон. З'явився ти у час передріздвяний, В житті моїм створивши рубікон.
Здається тільки вчора... Вже ‒ три роки. Так і життя невпинно пролетить. Та я з тобою, з кожним твоїм кроком, За ручку тепленьку тримаю кожну мить,
Щодня нове щось у тобі ловлю… І як могла раніш без цього жити!? Синочку мій, я так тебе люблю!!! Тобою я не можу налюбитись...
|