Більше сорока років проживає у Тельчах працьовита подружня пара Миколи та Валентини Савонюків. Дружина із чоловіком їздить до лісу по дрова, а він у, свою чергу, поруч, коли потрібно сапати буряки. Валентина Савонюк народилася у Тельчах, її батько більше десяти років був сільським головою, а потім очолював бригаду колгоспу, за сумлінну працю нагороджений двома орденами «Знак Пошани». Оскільки сім’я проживала неподалік школи, то постійно у їхньому будинку квартирували вчителі, тож і не дивно, що, отримавши середню освіту, дівчина сама захотіла стати педагогом. Невипадково обрала і фах історика – цю любов до предмета прищепив нинішній директор Колківської школи-ліцею Віталій Котеленець, який тоді директорував у Тельчах. Після закінчення Луцького педінституту ім. Лесі Українки Валентина Юхимівна спочатку працювала в Красновільській школі, та згодом перейшла у Тельчі, бо вже була одружена із паном Миколою, який трудився електрозварником у колгоспі ім. Суворова. Згодом Валентина Юхимівна перекваліфікувалась у вчителя географії, також стала викладати і біологію. - Свою роботу дуже люблю, - говорить вчителька зі 43-річним стажем. - Якби почати все з початку, знову обрала б той самий шлях. Дуже люблю дітей і, гадаю, що це взаємно. Щороку маю призерів із олімпіад з географії та біології. Приємно, що багато моїх випускників пішли вчитися саме по цих напрямках. Захоплюється Валентина Юхимівна туризмом, разом із своїми учнями є постійними учасниками туристичних змагань. Часто ходять в походи, де практикують навісні переправи. Хоч колгосп та СВК вже давно розпалися, не сидить без діла і Микола Іванович. Його пристрасть – коні. Зараз має лише трьох, проте були часи коли тримав і шістьох. - Знаєте, це досить вигідно, - говорить Микола Іванович. – А ціна залежить від віку, якщо кінь робочий, то його вартість доходить до 20 тисяч гривень. Господарство у нас чимале, та моїм надійним помічником є дружина, яка вміє робити все: возить солому, сіно, кладе скирту, разом їздимо по дрова. - Але і буряки та все інше теж сапаємо разом, - додає Валентина Юхимівна. Знають господиню у селі і як справну грибовницю, хоча у ліс теж разом, із чоловіком - сідають на воза і гайда по своїх грибних місцях. - Наш рекорд становить на двох 400 білих грибів, - гордо говорить господиня. – Ви навіть уявити не можете, на яке ми потрапили місце. Така собі долинка шість на шість метрів, і на ній як хто насіяв тих грибів. Загалом 103 штуки. Тож гриби у нас на столі не виводяться. Гордістю батьків є два дорослих одружених сини, які, як і матір, теж мають педагогічну освіту. Молодший Олег - вихователь в санаторії с. Дачне. 41-річний Сергій, який проживає в Рожищах, хоч і працює в комп’ютерному центрі «Гроно» в Луцьку, за освітою педагог-історик. За дружин теж взяли собі педагогів. Подарували батькам трьох онуків. - Сини часто приїздять додому, а якщо треба термінова поміч - то по першому дзвінку, - говорить Валентина Юхимівна. - А так постійно телефонують по два-три рази на день, цікавляться нашими справами, діляться своїми новинами.
|