Звання «Міс Польща» у 1937 році виборола колківчанка
Нелідова Зоя Дмитрівна народилася у сім’ї офіцера російської імператорського флоту у Петербурзі 1917 року. У столиці імперії майбутній «міс Польща» довелося жити не довго, грім революції прогримів і над її родиною та маленькою Зоєю. У Петербурзі було дуже небезпечно, тож наприкінці цього ж року Нелідові покидають охоплене революцією місто. На територію Української Держави сім’я переїхала приблизно у 1918 році - часи правління гетьмана Скоропадського. Стараючись сховатися подалі вони доїхали до західної частини Волинської губернії, у село Комарове, де купили ділянку землі, та побудували дім. По закінченню Громадянської війни Волинь відійшла до Польської держави, заразом все населення стало громадянами Польщі. В ці часи дитинство Зої перейшло у юність, дівчина,яка завжди вирізнялася серед сільських дітей, подорослішавши стала справжньою красунею, у неї були закохані всі хлопці з села і округи та навіть паничі і досить дорослі чоловіки. Панянка закохалася та вийшла заміж у 17 років за дрібного землевласника Косовича. Вони одружилися, повінчавшись в місцевому храмі. Але не дивлячись на те, що їх сімейне життя складалося досить добре, народилася донька, кохання Зої до чоловіка минулося у хід пішли її амбіції - жінка хотіла не лише почуватися фінансово незалежною, а й увійти до вищого товариства. Вони одружилися, повінчалися в місцевому храмі. Для досягнення своєї цілі вона використала свою красу - стала коханкою закоханого у неї шляхтича Шовковського з Колок набагато старшого за неї. Зоя не прогадала - дійсно цей гріховний союз відкрив для неї двері у богемний польський світ. Вони відвідали чимало міст Європи. З допомогою свого коханого Нелідова прийняла участь в конкурсі «Міс Польща-1937»... і виграла його! Але щастя не затрималося надовго, злий фатум перекреслив усе лише за одну ніч. На наступний ранок після конкурсу в варшавському готелі було знайдене бездиханне тіло україно-польської королеви краси. Шовковський перевіз своє мертве кохання до Колок, де на православному цвинтарі збудував склеп для двох – Зої і для себе. Але спочити в мирі і залишитися вічно разом доля не веліла - розпочалася війна і подальша доля шляхтича Шовковського не відома. Родина ж Нелідових виїхала до Канади. На могилі родичі змогли побувати аж через півстоліття, коли Україна здобула незалежність. Тоді ж був встановлений на місці її останнього спочинку чорний гранітний хрест. Могила Зої Нелідової збереглася до нашого часу, проте її окутали зарослі чагарнику, наша красуня спочиває забутою, схованою у нетрях «давньої» історії, хоча насправді так близько - треба лише озернутися і ти побачиш її . Щоправда, коли журі дізнались що переможниця не лише не полячка, а й не католичка, то декілька разів переглядали своє рішення.
