Хочу висловити свою думку щодо запланованого перейменування вулиць у райцентрі. Вважаю перейменування протиприродним явищем. Усе живе, що колись одержало певну назву, перейменовується у рідкісних випадках. І не тільки тому, що ця процедура затратна, але й аморальна. Дивує позиція членів виконкому селищної ради. Якими критеріями вони керувались, пропонуючи перейменувати вулицю Червоноармійську? Хіба не зрозуміло, що в даному випадку в різних назвах суть одна? В Червоній, Радянській, Українській армії служили і служать наші прадіди, діди, батьки, сини – одним словом, солдати, які захищали і захищають рідну землю. Тільки за визволення нашого району від німецько-фашистських загарбників загинуло понад 600 армійців. За мужність і героїзм двом рядовим – Н. Хакімову та В.Єршову – присвоєно звання Героїв Радянського Союзу. Дана вулиця прилягає до меморіального комплексу, і її назва сама по собі виражає вдячність полеглим. А чим завинили перед маневичанами командири партизанських формувань – поляк Юзеф Собесяк та Герой Радянського Союзу, росіянин А.Бринський? Тим більше, ім’я останнього носить і райцентрівська школа №2-гімназія. Чому ми так затято топчемося по власній історії і кидаємося в крайнощі? Де межа розумного? Хіба можна відрікатися від свого минулого? Яке воно не було, але воно наше. На мою думку, немає потреби й переінакшувати назву вулиці 1 Травня. Бо першотравневе свято – міжнародне, відзначається у більшості країн світу і бере свій початок не з минулого, а з позаминулого століття. А якщо з’являються нові вулиці, то пропоную їх назвати в честь Почесних громадян району, бо процедура присвоєння проходила хоч через якесь обговорення.
