Його ім’я золотими літерами вписане в історію рідного краю
У Четвертнянській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів пройшла урочиста лінійка-реквієм, приурочена встановленню пам’ятної меморіальної дошки випускнику школи Віталію Харитонюку, учаснику АТО, загиблому на Сході України.
2 листопада Віталію Харитонюку із могло б виповнитися 20 років. Він міг би, як і більшість у його віці, радіти життю на повну: навчатися, любити і бути коханим, подорожувати, займатись тим, що до вподоби. Та він обрав шлях воїна-захисника – шлях, який, забравши його молоде життя, подарував йому безсмертя у людській пам’яті.
- Школа, як рідна мати, спочатку виколисує дітей, готуючи до самостійного життя, а потім чекає на теплі зустрічі. На жаль, сьогодні один із випускників 2013 року у день свого 20-ліття повернувся до рідної школи у вигляді зображення на меморіальній дошці. У нашій пам’яті Віталій Харитонюк залишиться світлою, щирою, вимогливою до себе і небайдужою до оточуючих людиною, а встановлення на його честь меморіальної дошки – це лише маленька краплиночка подяки за його подвиг, - у своїй промові наголосила директор Четвертнянської ЗОШ І-ІІІ ст. Єлизавета Махновець.
Пригадала роки навчання Віталія перша вчителька Наталія Сучко: «Коли Віті не було в школі, то в класі чогось не вистачало. Він був доброю, емоційною, щирою та відкритою дитиною, любив справедливість і намагався не говорити неправди, дорожив дружбою. Не забував про своїх вчителів, перебуваючи і в зоні АТО, передавав свої вітання через батька. Остання наша зустріч із Віталієм відбулася в січні 2015 року, коли приходив у відпустку».
Під час телефонної розмови Віталія із класним керівником Ганною Михальчук, жінка якось спитала: «Як тобі там?», а він відповів: «Вам цього не треба знати, Степанівно… Тут страшно, але ви не переживайте, зі мною все буде добре».
Під час зустрічі випускників школи у лютому, однокласники Віталія вирішили всі дружно йому зателефонувати та дізнатися, як у нього справи, але, ввімкнувши гучномовець, почули повідомлення, що абонент поза зоною досягнення. А вже через декілька днів по селу пішли чутки, що їхній Вітя загинув. Віра про те, що це не він, ще довго жила у серцях всіх четвертнянців.
Ніхто достеменно не знає,як загинув боєць танкового батальйону 30-ої ОМБ Віталій Харитонюк. Ймовірно, що саме 9 лютого 2015 року він підірвався на міні у своєму танку під час атаки на Логвинове, що під Дебальцевим. Останки його тіла поховав хтось із бойовиків у воронці з-під снаряду, нашвидкуруч збив хреста, підписав і зверху накинув куртку. У супроводі місії «Чорний тюльпан», ГО «Автомайдан України», близьких із Дніпропетровська герой все ж повернувся у рідне село, тільки у домовині. А 13 травня цього року був похований на місцевому цвинтарі.
Слова подяки матері героя Любові Павлівні, яка після загибелі сина, втратила і чоловіка Ігоря Всеволодовича, серце якого не витримало неймовірного горя, висловили голова РДА Андрій Линдюк, голова райради Людмила Веремчук, начальник відділу освіти Олександр Гаврилюк, начальник відділення кадрів та офіцерів запасу Маневицького РВК, підполковник Сергій Федотов, члени ГО «Автомайдан України» на чолі із її головою Андрієм Попиком.
Відкрити меморіальну дошку, виготовлену за кошти колківського підприємця Миколи Васаги, довірили однокласникам Віталія – Юлії Войтюк і Павлу Махновець. Чин освячення здійснив настоятель місцевого Свято-Преображенського храму о. Серафим.
Сумні мелодії, рядки воєнної поезії, що звучали під час заходу, демонстрація дитячих і юнацьких фотографій загиблого, сльози в очах присутніх і розпач в погляді матері… Чи довго ще молоді люди, яким тільки жити і жити, будуть ось так гинути?
|
| Категорія: Офіційно | Додав: novadoba (10.11.2015)
| Автор: Сергій Гусенко
|
| Переглядів: 406
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
