Статті
Меню сайту
Форма входу
Рубрики
Привітання до свят [15]
Святкуємо [79]
Офіційно [408]
Вісті з державної адміністрації [50]
Районна рада інформує [49]
Управління Пенсійного фонду інформує [25]
Районний центр зайнятості інформує [30]
З прокуратури району [44]
Міліцейський кур'єр [48]
Соціальний захист [90]
Повідомлення з РАЕС [44]
Абетка здоров'я [59]
Материнка [125]
Криниченька [38]
Добрий господар [49]
Молодіжна палітра [50]
Спорт [105]
Люди рідного краю [200]
Село і Люди [29]
Інтерв'ю до ювілею [4]
З редакційної пошти [72]
Творчість наших читачів [75]
На суботній добривечір [124]
Оголошення та реклама [21]
Пошук
Наше опитування
Як Вам наш сайт?
Всього відповідей: 189
Погода
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Вітаю Вас, novadoba · RSS 22.09.2017, 02:10

Головна » Статті » Офіційно

Людмила КИРДА: «Роби добро людям – добре буде й тобі»


Вже більш як дев’ять років наша землячка виконує повноваження обранця громади в обласній раді, є членом фракції «Батьківщина». Після Революції гідності депутатам доводиться ухвалювати рішення з особливо важливих питань. Людмила Федорівна погодилася прокоментувати свою точки зору на окремі проблеми, від розв’язання яких залежить економічна стабільність та добробут не тільки жителів Маневицького району, а й Волині.
– Людмило Федорівно, кажуть, що найсильніша спокуса для людини – влада. Чи відчули Ви це на власному досвіді, коли стали головою Маневицької райдержадміністрації? Чи не шкодуєте, що прийняли пропозицію обійняти цю посаду?
– Головне для мене – інтереси простих людей, а не крісло у владі. Так було завжди: коли була наймолодшим депутатом сільської ради, директором централізованої районної бібліотеки чи керівником приватного підприємства. Погоджуючись очолити виконавчу гілку в районі, усвідомлювала – працювати доведеться недовго. Адже після президентських виборів мали відбутися кадрові зміни. Однак хотілося, щоб після Революції гідності мої земляки якнайшвидше відчули – життя оновлюється, влада очищається від корупції, бюрократичних стереотипів, чиновницької зверхності та тяганини. Це мав бути найкращий сигнал, що Герої Небесної сотні недаремно поклали своє життя, що немарними були зусилля кожного, хто чинив спротив тоталітарному режимові на великих і малих Майданах. Зізнаюся: не всі і не відразу доброзичливо сприйняли мене як посадовця. Окремі маневиччани спершу були налаштовані досить насторожено. Але розтопити лід недовіри вдалося тоді, коли шукала нові принципи стосунків влади та громади, підходи до розв’язання кадрових проблем, разом із земляками переживала важкі дні першої та другої хвиль мобілізації, знаходила амуніцію для бійців і відправляла її, а також продукти, воду та інші необхідні речі на Донбас, ділила чорне горе втрат із рідними солдатів.
– Минулого літа Ви чотири рази побували на Сході України. А чому зараз не їздите туди?
– Торік я відвідувала мобілізованих маневиччан як представник виконавчої влади, аби вони відчували, що земляки піклуються про них, намагаються допомогти і підтримати. У першу поїздку в зону АТО зі мною вирушили голова Маневицької районної ради Людмила Веремчук, заступник голови РДА Анатолій Артишук, Мар’яна Яцина - дружина командира одного з військових підрозділів. Ми хотіли на власні очі пересвідчитися, як почувають себе наші хлопці, котрі після трагічних подій біля Волновахи залишилися на блокпостах. Привезли їм продукти, воду, передачі від рідних, а також 5 бронежилетів, які залишили в розпорядженні капітана Яцини, бо всі наші бійці вже мали захисну амуніцію.
Нині на гарячому Сході воює мій брат Володимир Савчук, який працював директором школи в селі Бережниця. Він пішов до Збройних Сил добровольцем, хоча як батько трьох дітей не підлягав мобілізації. Тепер, чим можу, підтримую його, однак не вважаю за потрібне афішувати свою допомогу.
– Під час парламентської виборчої кампанії Ваші недоброзичливці розпускали чутки, ніби Ви спеціально їздили на Донбас, щоб отримати статус учасника АТО.
– Інакше, як брудним піаром, їх не назву. Для поїздок на Схід України використовувала вихідні або святкові дні. А згідно із законодавством для статусу учасника АТО потрібно перебувати на території збройного конфлікту не менш як 45 діб. Напевне, такі байки поширюватимуть знову, адже невдовзі вибори до місцевих рад. Тому хочу попросити земляків не вірити брехливим нісенітницям, які пускають в хід ті, хто боїться правди.
– Гарячі дискусії серед жителів району викликав Перспективний план формування самодостатніх територіальних громад. Чи вносили Ви як депутат обласної ради якісь пропозиції до нього?
– Спершу цей документ обранці волинської громади обговорювали на Дні депутата. Я здивувалася, коли побачила, що в нашому районі пропонують створити лише дві громади – Маневицьку і Колківську. Так чиновники райдержадміністрації вирішили у своїх кабінетах за зачиненими дверима, не обговоривши проблему з територіальними громадами, хоча якраз виконавча влада мала роз’яснювати людям суть майбутніх змін, зволікати з якими далі не можна. І на Дні депутата обласної ради, і на засіданні координаційної ради, що діє при голові Маневицької районної ради, наполягала: треба дати можливість людям реалізувати той шанс, який матимуть внаслідок децентралізації, передачі повноважень на місця, створивши в районі п’ять громад. Якщо село чи селище здобуде статус центру нового об’єднання, воно отримає перспективи для свого розвитку. Тут будуть нові робочі місця для тих держслужбовців, які нині добираються на роботу в райцентр. Треба враховувати бажання людей, щоб спробували самі управляти територією, навіть якщо не вистачатиме фінансового ресурсу. Якраз у цьому суть реформи – замінити нинішню модель місцевого самоврядування на європейську, яка передбачає підвищення відповідальності за розвиток території.
– У сесійній залі обласної ради Ви не раз привертали увагу колег-депутатів до державного підприємства «Волиньторф»…
– Так, і вдячна їм за підтримку моєї позиції. Ще торік у лютому я звернулася до правоохоронних органів щодо незаконного виведення обігових коштів у сумі 6 мільйонів гривень із ДП «Волиньторф». Тоді відкрили кримінальне провадження, але згодом справу спустили на гальмах, мотивуючи тим, що не було складу злочину. Гроші підприємству так і не повернули. Фірму «Промгазінвест», із якою укладав угоду колишній директор ДП «Волиньторф» Сергій Голоюх, перейменували, а Вищий господарський суд визнав її банкрутом. Після Революції гідності на Волині змінився вже третій прокурор, але скандальну справу досі так і не розслідували. Дивно, що через незаконні схеми з державного підприємства забрали гроші, а винних так і не знайшли і не покарали.
Понад те, у крісло директора пропонували претендентів, які не викликали довіри у працівників підприємства. Люди вимагали повернути на цю посаду Івана Киричика – гарного фахівця і доброго господаря. Тому як голова райдержадміністрації я все-таки домоглася його призначення, хоча довелося докласти значних зусиль.
Здавалося б, колектив ДП «Волиньторф» повинен мати тверду впевненість у перспективах на майбутнє, адже через енергетичну кризу скорочується використання природного газу, а наші шахти опинилися під загрозою закриття. Зараз багато соціальних закладів переходять на альтернативні джерела енергії, а виробництво місцевих видів палива набуває особливої ваги. Відтак наші торфобрикетні заводи стали ласим шматком для великого бізнесу. ДП «Волиньторф», яке сплатило майже 8 мільйонів гривень державних цільових внесків із зарплати своїх працівників, ще стільки ж – податків та зборів до бюджетів різних рівнів, опинилося у списку об’єктів державної власності, що підлягають приватизації. Хіба це не парадокс?
Понад те, щонайменше дивним виглядає розпорядженням голови Волинської облдержадміністрації створити комісію для перевірки роботи торфобрикетних заводів якраз у гарячий для них сезон. Хіба це не втручання виконавчої влади у господарську діяльність державного підприємства замість посприяти йому отримати дозвіл на розробку 205 гектарів для заготівлі енергетичної сировини?
– Крім торфу, на Маневиччині є поклади бурштину. Його самочинно добувають чорні старателі. Це не тільки завдає шкоди довкіллю, а й розпалює бурштинові сутички. Що, на Вашу думку, може запобігти цьому лиху, щоб і в нас не розгорілася така війна, як нещодавно у Дубровицькому районі Рівненщини?
– Розв’язати проблему можна тільки в законний спосіб. Очікувала, що наші парламентарі ухвалять Закон « Про видобування та реалізацію бурштину» в другому читанні, однак більшість у Верховній Раді не підтримала проект, який пройшов перше читання. Шкода, бо він би дав можливість легалізувати бурштиновий промисел, створити робочі місця, збалансувати інтереси старателів, місцевих громад і тих жителів, на чиїх сільськогосподарських угіддях залягають поклади сонячного каменю.
– До речі, у сесійній залі облради один із депутатів виголосив запит щодо «невідомої жінки, яку затримали митники при спробі незаконно перевезти через кордон 41 кілограм бурштину». Він досить прозоро натякав, що з цього приводу Маневиччиною поширюються якісь чутки…
– Вважаю таку заяву безпідставною спробою кинути брудну тінь на моє ім’я. Сподіваюся, що колега давно вже отримав детальну відповідь від працівників Служби безпеки України. Тому справою його честі мало б бути оприлюднення отриманої інформації на сторінках «Нової доби» або в іншому засобі масової інформації, щоб люди пересвідчилися: маневиччанки не мають ніякого відношення до цього випадку.
– Людмило Федорівно, яким принципом керуєтесь, коли доводиться голосувати за особливо гарячі питання?
– Передусім інтересами громади. Ніколи навіть гадки не мала скористатися своїм мандатом, щоб отримати якусь особисту вигоду. Депутати обласної ради працюють на громадських засадах, не отримують ні заробітної плати, ні будь-яких інших винагород за свою працю. Найвища нагорода для мене – якщо вдається допомогти землякам, підтримати їх, посприяти у розв’язанні проблеми.

Категорія: Офіційно | Додав: novadoba (11.08.2015)
Переглядів: 60 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Copyright "Новадоба"" © 2013
Зробити безкоштовний сайт з uCoz