До 01.06.2009 року оформлення спадщини здійснювалось тільки державними нотаріусами - за змістом п.3 ч.1 ст.34, п.3 ч.1 ст.36 ЗУ "Про нотаріат" (в редакції, яка діяла до 01.06.2009).

Із 01.06.2009 таке право отримали також і приватні нотаріуси - за змістом п.3 ч.1 ст.34 ЗУ "Про нотаріат" (в редакції, яка діє з 01.06.2009).

У зв'язку із змінами в законодавстві Мінюст України видавав наказ від 12.12.2008 № 2152/5 "Про затвердження Порядку підвищення рівня кваліфікації приватних нотаріусів із спадкового права"

П.4 цього наказу передбачалось, що приватні нотаріуси можуть оформляти  тільки ту спадщину, яка відкрилась після 01.06.2009 року.

Однак 17.09.2012 року цей наказ втратив чинність.

На сьогоднішній  день не існує обмежень для оформлення  спадщини приватними нотаріусами. Отже, приватні нотаріуси можуть оформляти спадщину, незалежно від часу її відкриття.

Закон передбачає, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, а якщо воно не відоме, то місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна. Необхідно мати на увазі, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, а часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У випадках, коли заповіт не був складений,  або ж був визнаний недійсним,  а спадкоємці за заповітом спадщину не прийняли, або відмовились від спадщини, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування отримують спадкоємці за законом в порядку черговості, визначеною у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (частини перша та друга статті 1223 Цивільного кодексу України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має  особисто подати до державної нотаріальної контори або до приватного нотаріуса заяву про прийняття спадщини.  Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун, а особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо спадкоємець протягом цього строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її, але за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини або ж звернутись до суду для визначення судом додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини. Якщо є спадкоємець за заповітом або за законом,який вважає за потрібне відмовитись від спадщини, він може це зробити протягом строку, встановленого для прийняття спадщини,тобто в шестимісячний термін.. Заява про відмову від прийняття спадщини також подається до  державної нотаріальної контори або приватного нготаріуса за місцем відкриття спадщини. Проте, відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування, а неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування. Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про нотаріат", за вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляють державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством.