Після останніх подій працівники ДП «Волиньторф» постійно знаходяться на сторожі, відстоюючи свої законні права та нагадуючи владі, що з їхньою думкою потрібно рахуватися. Тому не дивно, що і нині вони знову б’ють на сполох.
У кожного села своє обличчя. Із часом воно змінюється. Але залишається незмінним любов жителів до рідної землі. Тому так зачаровує і манить не лише корінних мешканців, але й гостей, село Копилля, що веде свій родовід із ХІІІ століття.
Не раз доводилось чути про непримиренні суперечки, які виникають між віруючими православних конфесій. Як правило, ворожнеча розпалюється на грунті майнових або земельних непорозумінь. Наприклад, за право володіння культовими спорудами, земельними ділянками під будівництво або, навіть, за кількість прихожан.
Перша історична згадка про Серхів датується 1570 роком. Поселення виникло серед соснового лісу, серед хів (хвої), а тому і отримала назву Середхів, яка згодом спростилася у Серхів. До 1965 року село належало до Володимирецького району Рівненської області, а згодом, за вимогою жителів Серхова, оскільки Маневичі знаходилися значно ближче, було передано Маневицькому району.
Досліджуючи коріння села з глибини віків, на жаль, все більше переконуюсь: українське село поволі вимирає. Не лише в переносному, а в буквальному сенсі цього слова. Через відсутність навчальних та медичних закладів, гарних доріг, роботи люди виїжджають цілими сім'ями в пошуках кращого життя. У мешканців більшості таких сіл вибір невеликий: виїжджати або виживати. А ще рівень їхньої заробітної плати далеко не відповідає ціні робочої сили та вартості життя на селі. От вам і проблема.
