Яблунька у 1798 році входила до складу дачі Луцького повіту під № 83 у власності чашника короля Богуцького, тоді там було 46 дворів і мешкало 263 жителі. У ХІХ ст. поселення відійшло Мошинському, потім ним володів Гвоздовський, далі пан Надлесний. Спочатку люди жили на декількох хуторах, які з часом з’єдналися між собою. Щодо назви села, то, за переказами, більш ніж два століття тому під розлогою дикою яблунею, що нагадувала шатро, відпочивали наші предки. Сподобалась їм ця місцевість і залишились вони тут назавжди, назвавши поселення Великою Яблунькою.
У подальшій історії села було ще чимало цікавих, а також трагічних сторінок, про що засвідчують численні пам’ятки культурної спадщини, такі як пам’ятник воїнам-односельчанам, які загинули у роки Великої Вітчизняної війни, братська могила родини Хом’яків, могила братів Буслів, могила невідомого радянського воїна-парашутиста, хрест – символічна могила воякам УПА. З початку двадцятого століття у селі вже діяла школа, було і декілька церковних храмів. Під час війни з фашистською Німеччиною село було повністю спалене, проте після її закінчення почало відновлюватися, а з організацією та розвитком колгоспів, які діяли на тутешніх землях, ставало дедалі заможнішим. З 1967 року у селі діяв радгосп «Маневицький», який давав роботу не лише місцевим селянам. В основі його діяльності було налагоджене виробництво м’яса, молока та зернових культур. У 2000 році на базі радгоспу утворився СВК «Яблунька», який, як і інші подібні господарства району, згодом припинив свою діяльність.
Сьогодні Велика Яблунька - найбільше село Довжицької сільської ради, де проживає більше семи сотень жителів. Через усе село проходить траса регіонального значення Маневичі - Луцьк (Р-14), яка ділить його навпіл.
Нині у селі діють школа І-ІІІ ступенів, дитячий садок «Яблучко», фельдшерсько-акушерський пункт, Будинок культури з бібліотекою, відділення поштового зв’язку, заклади торгівлі. Провести своєрідну екскурсію селом зголосився новообраний Довжицький сільський голова, до речі, також житель Великої Яблуньки Олександр Халик .
Свято-Хресто-Воздвиженський храм привітно зустрічає прихожан. Тут вже дев’ять років проводить Богослужіння уродженець Старовижівського району священик Іван Сонюк.
- Бути священиком, це не професія, а покликання самого Бога, - переконаний настоятель храму.
Відразу після школи він вступив до Волинської духовної семінарії, де всі чотири роки був біля владики Ніфонта іподияконом. Після рукоположення у сан священика рік прослужив настоятелем Свято-Різдво-Хрестового храму у с. Старі Червища Камінь-Каширського району. Далі з благословення владики Ніфонта був переведений у Велику Яблуньку, де по милості Господній мешкає і нині зі своєю сім’єю – дружиною та трьома дітками: синами Никитою, Давидом і донечкою Олександрою.
Матушка Ольга, регент-псаломщик, нині опікується двома церковними хорами – старшим та молодіжним. Для найменших відвідувачів при церкві діє недільна школа, яка невдовзі матиме окреме приміщення.
Знайомлячи із сільським храмом, священик зазначив, що церковних споруд у Великій Яблуньці було три. Найновіший прикрашає в’їзд у село з боку села Оконськ. Попередній був зруйнований, а найперший, який стояв у центрі села, згорів у роки Першої світової війни.
Серед різного роду церковного начиння у церкві зберігаються рідкісні мощі Святих Божих угодників, зокрема, мощі Преподобних отців Святогорських, які отримали в знак подяки із Свято-Успенської Святогорської Лаври із м. Святогірськ Донецької області.
У 2015 році Іван Сонюк разом із своїм кумом-священиком, який служить в одному із сіл Турійського району, шість разів були на сході України з волонтерськими місіями.
- Це була наша з ним ініціатива, - говорить батюшка. - Ми самі шукали транспорт, самі сідали за кермо. Везли все, що давали люди, - одяг, продукти харчування, закрутки. Дещо залишали на блокпостах для наших солдатів, деякі пожертви віддавали місцевим мешканцям. У Святогірській Лаврі познайомився із багатодітною родиною, яка потребувала нашої допомоги, як ніхто інший. Тато працював в магазині, туди влетів снаряд і його там вбило, а найменша із всіх шести дітей, трирічна донька, вибігла на вулицю і підірвалася на розтяжці, втративши обидві ніжки. І самі стіни Лаври стали свідками обстрілу Слов’янська, адже по обидва боки її стояли «гради».
У церковному храмі Великої Яблуньки почуваєшся напрочуд легко, тож і не дивно, що туди поспішають віряни.
Дитячий, тоді ще колгоспний, садок відкрився у 1989 році, діяло дві групи – старша і молодша. Та з часом народжуваність у селі зменшилась, що призвело до закриття однієї з них. Так тривало до 2007 року, коли заклад відвідувало лише 15 діток. Потім своїх дітей почали довозити батьки із інших сіл сільради, тож діяла різновікова група, де було 26 дітей. А з середини квітня цього року знову відкрилася друга група, капітально відремонтована за кошти, надані на фінансування заходів соціально-економічної компенсації ризику населення, яке проживає на території зони спостереження Рівненської АЕС. Завідуюча дитсадком Лариса Кравець розповіла, що, окрім неї та чотирьох колишніх працівників, прийняли на роботу помічника няні та музичного керівника. Забезпечено триразове харчування на суму 16 грн. на одну дитину в день, з яких 6,40 грн. сплачують батьки. Продукти постачає підприємець із Маневич Георгій Мельник, який здійснює підприємницьку діяльність на території села. Серед недоліків - відсутність актового та спортивного залів, що створює певні незручності. Дев’ятеро випускників дошкільного закладу у наступному навчальному році стануть першокласниками місцевої школи.
Освітня діяльність у селі велась у різних приміщеннях. Останнє – двоповерхова будова, з’явилась у 1985 році як восьмирічна школа на 320 місць, а через два роки була реорганізована у середню. За словами директорки Тетяни Василівни Остапук, найбільша кількість учнів – 205 – була у перші роки її існування закладу. Нині 138 учнів навчає педколектив із 26 вчителів, серед яких чимало досвідчених працівників освіти. Хоча у школі дуже мало педагогів, які мають повне тижневе навантаження, та всі вони самовіддано ставляться до своєї роботи. Основне питанням для всіх вчителів, учнів та мешканців села – чи залишиться школа середнім освітнім закладом, оскільки потрапила під оптимізацію малокомплектних шкіл, що проводиться нинішнім урядом.
У школі чимало зроблено своїми силами - переобладнали декілька приміщень у актовий зал, придбали стільці, замінили двері в класи та кабінети, придбали столи, жалюзі, оновили парти, зробили косметичні ремонти.
- Минулого року, завдяки владі, пофарбували все, що було потрібно, - говорить Тетяна Василівна. - Вікнами по класах забезпечені від БФ «Волинська родина» та відділу освіти, залишилося замінити ще 40 вікон в інших приміщеннях школи.
Школа гордиться своїми випускниками, які захищали чи захищають східні рубежі нашої країни. Їхні фотознімки - на одному із стендів в коридорі школи. На іншому – герої Маневиччини, що загинули в зоні АТО. Пам’яті двох загиблих випускників - Володимира Гринюка та Олександра Деркача - відкриті меморіальні дошки. Наразі у процесі створення шкільний музей. До речі, серед оборонців і син Тетяни Василівни, який знаходиться в гарячих точках Донецької області вже рік і два місяці.
У просторому та ошатному Будинку культури порядкує Надія Білан. Тут проведені поточні ремонти, функціонує парове опалення, нещодавно було замінено автоматику твердопаливного котла. Проводяться різноманітні заходи до державних та релігійних свят, молодіжні дискотеки, розміщений музей села. Перед закладом розташований єдиний у районі пам’ятник Тарасу Шевченку.
На другому поверсі знаходиться бібліотека, яка обслуговує читачів Малої та Великої Яблуньки. Завідуюча Оксана Мандзюк ознайомила із читальним залом, абонементом, куточком для найменших читачів. Милують око чимало вазонів. Приміщення ошатне, проте потребує ремонту стеля, яка від періодичних протікань має не надто привабливий вигляд. В наявності чимало літератури, а також свіжої всеукраїнської та обласної преси, в тому числі дитячих видань.
На території села діє і відділення поштового зв’язку, роботою якого опікується Оксана Лопоха.
Після розпаду та ліквідації СВК «Яблунька» землі розпаювали. Здебільшого у Великій Яблуньці земельні частки використовуються одноосібно. Щоправда, як розповів сільський голова Олександр Халик, на тутешніх землях є орендар ДП «Гріненерго», у постійному користуванні якого 173,5 га землі. Підприємство мало вирощувати енергетичну лозу, натомість ніякої діяльності не проводить, хоча і платять якісь невеликі кошти за оренду.
- Мали ми договір оренди із громадянином Польщі Полковським, який орендував 16 га землі та вирощував ревінь і зернові культури, - говорить Олександр Халик. - Але люди почали забирати свої земельні паї, тож змушені були той договір розірвати ще в минулому році. Хоча даний підприємець готовий взяти ще близько 60 га. Трохи більше 5 га орендує ТзОВ «Форель», хоч поки що і не провадить жодної господарської діяльності. Загалом же сельчани вирощують ту ж таки картоплю, зернові, а останнім часом йде тенденція до закладки ягідників, зокрема, малини.
Для обробітку землі використовують як коней, так і техніку, якої мають вдосталь. Це і трактори та міні-трактори з усіляким реманентом, зернозбиральні та картоплекопальні комбайни. Загалом землі навколо села вважаються порівняно хорошими для обробітку.
Немає сьогодні проблем із наданням землі для будівництва. Нині зводиться п’ять нових будинків. Проблемним залишається проведення до таких ділянок світла. По вулиці імені Василя Бусла був розроблений проект електрифікації ще у 2007 році, але за браком коштів не реалізований у життя. Своїми силами сільська рада при нинішніх цінах цього також не зробить. Тож прохання про допомогу у цьому питанні донесене до районної влади. Є надія на те, що допоможуть придбати трансформатор.
Є суттєві проблеми із дорогами. В поганому стані перебуває дорога, що сполучає Велику Яблуньку з Малою, яка перебуває на балансі ДП «Укравтодор». Кошти на її ремонт в цьому році не передбачені. Однак дорожники пообіцяли провести грейдерування, де це можливо, і потім робити це якнайчастіше.
- По вулицях, де немає асфальтового покриття, робити ремонт набагато простіше, – продовжує сільський голова. - Плануємо у червні по вулиці Івана Франка, частині Робітничої зробити білощебеневу дорогу. Також замовили проекти освітлення на три вулиці, оскільки поки що освітлюється лише центральна вулиця Перемоги. Передбачили кошти в бюджеті і для придбання ламп для заміни тих, що перегоріли.
Торгові заклади у Великій Яблуньці представлені кафе «Колос» та декількома магазинами, в тому числі Маневицького СТ, частину якого винаймає підприємець. Завітавши до нього, був приємно здивований не лише асортиментом товарів, а й ошатністю приміщення, комфортним температурним режимом, а, головне, приємним обслуговуванням. 18 років у магазині працює Ганна Колбасюк, шість років - Марія Хом’як. Очолює колектив найдосвідченіша продавчиня Олена Марчук.
На жаль, робочих місць у селі не так багато, однак серед сельчан і не дуже багато заробітчан. Частково працюють у підприємця Олександра Матвійчука, який займається переробкою деревини, окремі жителі трудяться в Оконському лісництві Маневицького лісгоспу та Куклинському лісництві ДП «Поліське ЛГ». Багато хто знайшов роботу у районному центрі. Сімейні бюджети підлатують в сезон збору грибів та ягід.
У житті кожної громади є свої негативи, не виняток і Велика Яблунька. Є у селі любителі, що надто часто заглядають у чарку. В окремих представників молодого покоління не сформовані соціальні норми поведінки в громадських місцях, тож сільська автобусна зупинка постійно потерпає від засміченості. Сільський голова також просив наголосити у статті на тому, аби жителі села більш дбайливо ставилися до вивозу твердих побутових відходів на сміттєзвалище, та не везли туди того, що можна утилізувати на своїх присадибних ділянках. Зі свого боку сільська рада передбачила кошти та вже забезпечила його упорядкування.
Зачепивши тему людських відносин, очільник громади не зміг оминути проблем неблагополучної багатодітної сім’ї Володимира та Ганни Петлюків, на вихованні яких теоретично знаходиться троє неповнолітніх дітей, а фактично піклується про них їхній дідусь Іван Григорович, поки горе-батьки зазирають у чарку.
І щоб не закінчувати розповідь про село на мінорній ноті, хочу сказати, що у день мого перебування все ж довелось зустрічатись більше із приємними та хорошими людьми. А усім жителям Великої Яблуньки хочеться побажати міцного здоров’я і мирного неба.
|
