Цього року День Перемоги пройшов в Україні зі сльозами на очах. В прямому розумінні. З одного боку це дійсно особливий день, який символізує закінчення страхітливої кровопролитної війни, з другого - саме ця світла дата стає каменем спотикання в цей непростий час, коли ворожі дії ведуться на українській землі, гинуть люди. Через загрозу насильства і в Маневицькому районі заходи пройшли в урізаному форматі: не було святкової ходи та урочистостей.
Цього дня очільники влади, ветерани, представники громадськості та організацій поклали квіти та вінки до Братської могили, де відбулась панахида за загиблими у Другій світовій війні за участю духовників УПЦ Київського та Московського патріархатів.
Серед тих, хто прямував до Меморіалу Слави – ветерани війни. Не дивлячись на складну ситуацію в Україні та хитке здоров’я, вони прийшли на мітинг-пам’яті, адже не зустрітися з вірними фронтовими товаришами та не вшанувати пам’ять загиблих друзів не могли.
Деякі з учасників мітингу-пам’яті прийшли з фотознімками своїх родичів – ветеранів, які не дожили до 69-ї річниці Перемоги. Оскільки з кожним роком сивочолих воїнів-визволителів стає все менше, пропонують започаткувати традицію і наступного року принести десятки фотографій тих героїв, які виборювали перемогу.
В своєму виступі голови районної ради та РДА Людмила Веремчук та Людмила Кирда звернулися до тих, хто пройшов дорогами війни, обороняючи нашу землю від окупантів, до тих, хто народився в мирний час. Вони відзначили, що ми повинні пам’ятати своє героїчне минуле. Адже скільки б не намагались переписувати історію, велика Перемога була, є і буде. Але вперше за 69 років ми вшановували День Перемоги з тривогою, адже на території України ступив чобіт окупанта солдата.
Слово мали і Маневицький селищний голова Ярослав Левко, настоятелі Свято-Воскресенського храму УПЦ МП та Свято-Троїцького храму Київського патріархату отці Сергій та Михайло, ветеран війни Микола Масюк, учениця Маневицької ЗОШ №2-гімназія Іванна Ліщук. Дякуючи нашим ветеранам, які захистили нащадків від фашистських загарбників, вони говорили й про тривожну ситуацію, що склалася в країні, закликаючи всіх до єдності.
Гості заходу вшанували пам’ять загиблих у Другій світовій війні та тих героїв, які не дожили до сьогоднішнього дня, хвилиною мовчання. З кожним роком все менше стає свідків тих страшних подій, з кожним роком все менше залишається ветеранів, тому наш обов’язок - берегти пам’ять про ту війну, щоб не допустити нової, шанувати ветеранів і пам’ятати про них, проявляючи турботу не лише в святкові дні, а й повсякчас.
Незважаючи ні на що, 9 травня залишається особливим днем. Зі сльозами на очах. Сльозами вдячності тим, хто кував перемогу і віддавав життя за неї. І так не хотілося б, щоб День Перемоги став днем війни, яка де-факто вже йде на українській землі.
|
