Знову ми вивчаємо Шевченка,
Знову перечитуєм“Кобзар”.
Ним гордиться Україна-ненька,
Він мав іскру Божу, Божий дар.
Мав талант до віршів, малювання,
Ненавидів лицемірство й зло.
Гідно переніс усі страждання
В боротьбі за правду і добро.
Ожива краса рідного краю
На папері і на полотні.
І Дніпро широкий, і калина в гаю,
Той садок вишневий, і дитинства дні.
За свою Вкраїну помолися,
Саме тут зійшла твоя зоря.
Серцем і душею доторкнися
Дивних струн поета-Кобзаря.
В Шевченковім слові – про майбутнє мрії,
Незбагненна мудрість, простота.
З нього ми черпаєм сили і надії
На кращую долю, щасливі літа.
Рідною землею дорожити
Вчив народний геній і пророк.
Заповів нащадкам, як на світі жити,
Він дає найкращий нам урок.
Не забули тебе пом’янути,
Згадуєм повсюди й повсякчас.
Глибину твоїх думок збагнути
Прагнемо, бо ти – взірець для нас.
Тож вивчайте і шануйте, діти,
Творчість видатного Кобзаря.
Пам’ятайте його заповіти,
Сяє нам Тарасова зоря.
|
