Дружу я з районною газетою понад сорок років. Ще навчаючись у сьомому класі Гораймівської середньої школи, зробив свій перший допис до «Зорі комунізму». Це була замітка про школярів, які добросовісно працювали літом на колгоспному току і яких правління колгоспу преміювало. Через декілька днів газета з заміткою ходила з рук в руки по всіх шкільних класах.
Згодом в редакцію надсилав нові дописи, у яких розповідав про життя школи, про цікаві туристичні походи, виступи учасників художньої самодіяльності, спортивні поєдинки та інше. Але найбільш відповідальними для мене були розповіді на сторінках газети про своїх односельчан-хліборобів. Ніколи не забуду перше інтерв’ю з трактористом Степаном Сильмахою. З часом надсилав до газети фотографії кращих односельчан-виробничників, фотоетюди, малюнки. Добрим словом згадую працівника редакції, завідуючого відділом листів Миколу Лободу, який, прочитавши мої рукописи, надсилав свої відгуки, зауваження, пропозиції. Листи з поміткою редакції газети «Зоря комунізму» сприймав як справжні уроки журналістики. Уже десятикласником я добре був знайомий з журналістом Олексієм Веремчуком, який дав мені багато корисних порад, а пізніше рекомендував поступати на навчання в Львівський університет на факультет журналістики. Через певні життєві обставини моя мрія не збулася. Назавжди закарбувалася в пам’яті подія, коли з рук редактора «Зорі комунізму» Степана Процюка отримав подарунок як кращий дописувач та з нагоди 25-річчя виходу першого номера газети. Подарунок – книгу «Історія міст і сіл Української РСР. Волинська область» зберігаю донині. Хорошими словами завжди згадую прекрасного журналіста Івана Романика, з яким у нас були дружні стосунки до останніх днів його життя. Це він порекомендував мені зробити малюнок до півстолітнього ювілею газети, який було розміщено на першій сторінці 29 квітня 1995 року. Майстерності фотосправи, підготовці фоторепортажів навчався у досвідченого фотокореспондента «районки» Микола Кобця. Із цим захопленням не розлучаються і сьогодні. Коли нині читаєш «Нову добу», радієш її різнотемності, різножанровості. Відображається суть різних політичних течій, багато інформації публікується з життя громад району. Газета – літопис нашого життя, а він повинен бути правдивий.
