Не дожену.

Не забіжу у гості,

І не докличусь, і не долечу.

Украла літо знахабніла осінь

Під лемент безпробудного дощу.

А в довгі ночі кинула зажуру,

Котра по теплім серці – як ножем…

І дні стоять, неначе мокрі кури

Під знавіснілим капосним дощем.