Я не одна, таких багато… Хто мовчки, а хтось вголос плаче. Хтось встиг вже на Майдані побувати, А хтось вже «влип» - і то добряче.
Хтось заздрить тим, що в полі бою Історію країни творять, Що за дітей, за їх майбутнє, Вмираючи, все Бога молять!
Кажуть: все чесно, все правдиво. Нам, дивлячись у вічі, брешуть, Не боячись, що люди в світі З інтригою за нами стежать.
Одне цікаво, всі ми люди, І Україна в нас одна. Чи думаєм що далі буде? Чи хочемо піти до дна?
І знов дивує: вони ж люди, І кров червона, як у нас. А може, це якісь іуди Подумали – настав їх час.
Кричить душа: ну схаменіться! Любов до ближнього несімо. Благаю Бога: зупиніться, Не рвіть, єднайте Україну!!!
|