Був серпень. Яблука в саду
Спадали в роси,
А небо плакало дощем.
Ще зовсім босе
Ступало літо по стежках
Тривожно, з болем,
Бо не в одну родину вже
Вривалось горе.
Зі Сходу вісті, як вітри,
Страшні летіли,
А материнськії серця,
Стиснувшись, мліли.
Прийшла ця звістка. Наш солдат
На міннім полі
Пішов на смерть відважно сам,
Назустріч долі.
А він - ще й начебто не жив,
Був зовсім юним,
У дружбі-вірності служив,
З добром усюди.
Стрічав упевнено весну,
Журливу осінь.
І лиш не знав, що на війну
Душа запросить.
Не треба докору й сумлінь
Таких відвертих,
Хто став героєм у бою –
Не може вмерти.
Постане вічністю над всім
Його відвага,
А для прийдешніх поколінь
Це - дух наснаги.
Прийде весна в поліський край,
Розбудить віти.
Зазеленіє тихо гай
Герою – квіти.
Ми подаруємо, як дань,
І мить мовчання.
Між нами пам'ять і печаль.
Без запитання.
|
