Надає наснаги людська любов і шана
Марія Романівна Славінська із Великої Осниці, учитель, наставник, керівник, добра та щира людина з нелегкою долею.
Народилась Марія Романівна 19 серпня 1925 року в с. Вовчок Бершадського району на Вінничині.
Пережила вона голод 1932-1933 р.р. коли їли гнилу картоплю, буряки, вимішаний з половою хліб.
У дитинстві з великим бажанням вчилася, хоча не було чим писати: ні пер, ні чорнила. Учителі жили бідно, селяни допомагали їм, хто чим міг. Свій випускний у школі відсвяткували у червні 1941 року. На початку війни ми усі виходили копати окопи, - розповідає Марія Романівна, - а у 1942 році в нашому селі в школі організували госпіталь, тож ми, молоді дівчата, вчорашні випускниці, доглядали поранених, робили перев’язки, носили їсти».
Від голоду 1946 року їх врятувало те, що, закінчивши Бершадське педучилище, Марія Романівна була направлена на роботу на Західну Україну.
16 серпня 1945 р. на районній вчительській конференції було 9 педагогів. Марію Романівну направили у Черевахівську школу, а в середині вересня перевели до Маневицької СШ. «Згадую перший клас, у якому було 63 учні віком від 7 до 15 років, - каже Марія Романівна. – Неграмотні, але вчитись хотіли всі. З таким класом було дуже важко працювати, але бажання дітей пізнати грамоту давало нам наснагу.
На той час секретарем Маневицького райкому комсомолу був Михайло Васильович Славінський. З ним і поєднала свою долю Марія Романівна, проживши разом 48 років.
Довелося їй працювати у дитячому будинку у Львові, де Михайло Васильович вчився у вищій партійній школі. У Маневичах трудилась Марія Романівна у туберкульозному диспансері. Там, до речі, навчався наш волинський композитор Віктор Герасимчук.
У рідну тепер Велику Осницю подружжя Славінських приїхало у 1956 році. Михайло Василович очолив педколектив восьмирічки, яка через кілька років стала середньою школою, на посаді директора трудився до 1980 р. На жаль, Михайло Васильович вже 22 роки немає із нами. Марія Романівна працювала вчителем початкових класів в яких було по 30-40 дітей. Жили бідно, але очі дітей завжди горіли теплотою, любовю, бажанням вчитися.
Скількох дітей навчила Марія Романівна читати, писати, лічити! До кожної дитячої руки вона торкалась по-материнськи ніжно люблячи. Усі її випускники вдячні своїй першій вчительці і з теплотою згадують її уроки – цікаві, змістовні. Вміла Марія Романівна знайти ключик до кожної дитячої душі і до цих пір пам’ятає, хто як вчився, хто якими витівками прославився.
Виховали Славінські сина Леоніда. Він 26 років пропрацював у Московському державному цирку у складі техперсоналу. Обїздивши всю Росію і колишній Радянський Союз, Леонід повернувся у Велику Осницю до отчого порогу. Нині він теж пенсіонер.
Нікого з перехожих не пропустить Марія Романівна: то всі її учні, з усіма поговорить, розпитає, розкаже і свої проблеми. І хоч підводить здоров’я, адже 19 серпня відсвяткувала 90 річчя, та ще садить город, впорядковує обійстя, звичайно, допомагають добрі люди і син. Надає наснаги підтримка односельчан, велика людська любов і повага допомагають їм долати труднощі.
Здоров’я Вам, Маріє Романівно, щасливого довголіття! Многії Вам літа!
|
| Категорія: З редакційної пошти | Додав: novadoba (25.08.2015)
| Автор: Любов МИРОНЧУК
|
| Переглядів: 504
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
