Статті
Меню сайту
Форма входу
Рубрики
Привітання до свят [15]
Святкуємо [79]
Офіційно [408]
Вісті з державної адміністрації [50]
Районна рада інформує [49]
Управління Пенсійного фонду інформує [25]
Районний центр зайнятості інформує [30]
З прокуратури району [44]
Міліцейський кур'єр [48]
Соціальний захист [90]
Повідомлення з РАЕС [44]
Абетка здоров'я [59]
Материнка [125]
Криниченька [38]
Добрий господар [49]
Молодіжна палітра [50]
Спорт [105]
Люди рідного краю [200]
Село і Люди [29]
Інтерв'ю до ювілею [4]
З редакційної пошти [72]
Творчість наших читачів [75]
На суботній добривечір [124]
Оголошення та реклама [21]
Пошук
Наше опитування
Як Вам наш сайт?
Всього відповідей: 206
Погода
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Вітаю Вас, novadoba · RSS 28.03.2024, 21:22

Головна » Статті » З редакційної пошти

Опікується найстарішим дерев’яним храмом Маневиччини

Карасинська дерев’яна Свято-Михайлівська церква має понад 320-літню історію. Нині це і пам’ятка архітектури національного значення, і дієвий церковний храм. У цій унікальній споруді служить ієрей Микола Калуш.

Зустрівшись із священиком у стінах храму, не сподівався, що бажання отримати інформацію про храм виллється у дуже цікаву розмову в церковному будинку, де мешкає родина настоятеля, – матушка Марія та їхні діти - чотирирічний Андрійко й дворічна Наталка.
Священнослужителів у родині колківчанина Миколи Калуша не було. Сам Микола теж не гадав, що пов’яже своє життя із церквою. Хлопець у свій час захоплювався танцем брейк-данс. У складі гурту навіть якось виступав в районному Будинку культури. До речі, разом з ним танцював Михайло Анісімов, який теж став священиком і нині служить в колківському Свято-Хрестовоздвиженському храмі.
- Для того, щоб танцювати брейк-данс, потрібно вести здоровий спосіб життя. Якщо ж пити і курити, то в цьому танці тяжко щось зробити, - ділиться отець Микола, продемонструвавши на моє прохання стійку на руках.
Паралельно із заняттями танцями молодого колківчанина на той вже цікавили й різні релігії світу.
- У свій час отець Андрій Кураєв сказав слова, які мені запали глибоко вдушу: «Поки всі релігії говорять про те, яку жертву приносити Богу, тільки Євангеліє свідчить про те, яку жертву Бог приніс для людей», - продовжує мій співрозмовник. – А оскільки душа хворіє завжди і її треба якось лікувати, то у 18 років я і вирішив стати священиком.
У Миколи Калуша є рідна сестра, з якою мають різницю у 19 років. Коли хлопцеві виповнився лише рік, вона вийшла заміж і оселилася у Москві. Після того, як не стало батьків, покликала молодшого брата жити до себе, щоб мати змогу його підтримувати.
- Приїхавши до сестри, я спробував поступити в Московську духовну семінарію, яка знаходиться в м. Сергіїв Посад, своєрідній Сорбонні в плані духовних навчальних закладів, - пригадує священик. – Не пройшов по конкурсу перший раз, друга спроба була вдалою. Зі мною навчалися хлопці із Німеччини, Китаю, Америки, Прибалтики, Польщі, Сербії. Проте третина всіх семінаристів була з України. Навчалися ми і жили в найбільшому монастирі Росії - Троїце-Сергієвій Лаврі, заснованому в XIV столітті преподобним Сергієм Радонезьким. Це було для мене величезною втіхою, адже люди зі всього світу приїздили, аби подивитися на ту красу, прикластися до святині та помолитися, я ж жив серед усього цього.
Під час навчання Микола Калуш зустрів свою майбутню дружину, яка навчалася в регентській школі при семінарії. Після закінчення семінарії продовжив навчання в духовний академії.
- У Карасині мій перший прихід, тут я вже третій рік. Правлю у Свято-Успенській церкві в с. Лишнівка, – продовжує настоятель храму. - Хоча церква в Карасині древня, проте знаходиться в чудовому стані. Постійно проводились необхідні ремонтні роботи. Зокрема, в минулому році пофарбували дах. Хочемо замінити підлогу в дзвіниці. А в сторожці, або, як її називають, «хрестилці», після ремонту облаштуємо недільну школу. Доглядають за храмом і територією дуже ініціативні сільські жіночки.
На заняття недільної школи поки-що збираються в церкві, а коли холодно - у будинку священика. Діти розділені на дві групи - молодша до 13 років і старші.
Під час бесіди торкнулися ще декількох важливих тем. Говорячи про піст, пан Микола відповів словами апостола: «Все мені можна, та не все на користь».
- Взагалі піст - це справа дуже індивідуальна. Потрібно постити, якщо ти відчуваєш, що можеш, - проказує священик. - Піст для хворих, вагітних, старих, дітей може бути відмінений. Колись послаблення було і для подорожуючих, які проходили пішки сотні кілометрів і не знали, де їх застане ніч. У наш час хтось може собі злукавити, коли йому захотілось з’їсти курочку, проїхавши якусь відстань, сидячи у поїзді. Піст - це діло сумління. Він не є самоціллю. Піст, молитва, відвідування церкви – це не ціль духовного життя, а засоби.
На питання, чому потрібно ходити у церкву, батюшка відповів, що священики є інструментами в руках Божих.
- Ви пробували тривалий час молитися? – запитує він і відразу ж дає відповідь. - Вашу увагу постійно щось відволікатиме стороннє. Це говорить про нашу зіпсованість і незвичність до молитви. Тому люди віками створювали такі умови для того, щоб легше цю увагу було концентрувати. Якщо людина хоче врятуватися і серйозно до цього ставиться, то має ходити до церкви. Це можна порівняти із недугою. Якщо не ходити до лікаря, хвороба рано чи пізно візьме верх.
Зайшла мова і про мирські справи. Як з’ясувалось, Микола Калуш третій рік як займається бджолами.
– Це дуже благородне і цікаве заняття. Можу його порівняти із шахами, бо ти маєш обрати стратегію, все продумувати, - ділиться пан Микола. - Можна у будь-якому напрямку направити бджолосім’ю: працювати на мед, пилок, на маточне молоко, або ж на прополіс чи віск.
Для додаткового заробітку було вирішено розводити малину, тож цьогоріч біля хати посаджено тисячу кущів.
Місія священиків не з легких. Вони покликані допомогти зберегти у людських серцях християнські істини, наповнювати наше життя Божим Словом. І ми дійсно потребуємо добрих пастирів, які б знаходили потрібні слова, давали живу надію в житті і ставали мостом між нами і Богом.
Категорія: З редакційної пошти | Додав: novadoba (03.08.2015) | Автор: Сергій Гусенко.
Переглядів: 410 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Copyright "Новадоба"" © 2013
Зробити безкоштовний сайт з uCoz