«Біля бджіл відпочиваю душею»
Більше тридцяти років пасічникує Іван Олексійович Покотилець, житель с. Ситниця. Бджолосімей має небагато – біля оселі з десяток вуликів, та меду, аби пригостити рідних та знайомих вистачає.
- У сорокарічному віці вирішив я зайнятися бджільництвом, - розповідає про своє улюблене заняття пасічник. – Поїхав до знайомих на Ківерцівщину, купив три вулики із роями. На той час працював майстром виробничого навчання у Колківському ВПУ. Досвід переймав і у колеги по роботі, і у односельчан. Це нині я маю велику бібліотеку, в якій є навіть виданий ще за Польщі «Календар пасічника». Незважаючи на те, що вже молоді бджолярі питаються моєї поради, та до книг час від часу заглядаю і нині.
Хоча був у 74-річного шанувальника бджіл період, коли не чути було у вуликах невтомних крилатих трудівниць.
- Зимою 1996 року померла моя дружина, тож у тому розпачі не догледів бджіл, - вертається у минуле Іван Олексійович. - П’ять років стояли вулики порожніми, аж поки одного разу, їдучи дорогою до села (де між іншим, колись купував бджоли) не побачив як летить рій. Коли вгледів, що сів він на узбіччя шляху, не витримав, зупинив легковика. Вирішив, що це, вочевидь, знак долі. Віднайшов мішка та й завіз рій до обійстя. Так і знову пасічникую.
Бджоли дають життєвої наснаги чоловікові. Розмовляючи із ним, роблю комплімент, що виглядає він молодшим за свої роки, вочевидь, завдячуючи цілющим властивостям меду.
- Хоч болячок і вистачає, - чую у відповідь, – але біля бджіл відпочиваю душею, набираюсь сил. Чай дійсно, із цукром давно вже не п’ю – лише із медом.
Полюбляють смакувати цілющим дарунком бджіл і четверо внуків, яких йому подарували три доньки, та троє правнуків. А першокласниця Каріна – правнучка - запрошує на чай із медом й подружок, та дуже полюбляє спостерігати як дідусь «чаклує» над вуликами.
|
|
Категорія: Люди рідного краю | Додав: novadoba (04.11.2014) | Автор: Олена БИЧКОВА |
| Переглядів: 457
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
