Статті
Меню сайту
Форма входу
Рубрики
Привітання до свят [15]
Святкуємо [79]
Офіційно [408]
Вісті з державної адміністрації [50]
Районна рада інформує [49]
Управління Пенсійного фонду інформує [25]
Районний центр зайнятості інформує [30]
З прокуратури району [44]
Міліцейський кур'єр [48]
Соціальний захист [90]
Повідомлення з РАЕС [44]
Абетка здоров'я [59]
Материнка [125]
Криниченька [38]
Добрий господар [49]
Молодіжна палітра [50]
Спорт [105]
Люди рідного краю [200]
Село і Люди [29]
Інтерв'ю до ювілею [4]
З редакційної пошти [72]
Творчість наших читачів [75]
На суботній добривечір [124]
Оголошення та реклама [21]
Пошук
Наше опитування
Як Вам наш сайт?
Всього відповідей: 206
Погода
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Вітаю Вас, novadoba · RSS 28.03.2024, 16:16

Головна » Статті » Люди рідного краю

Під час гри стараюсь викладатись на всі 100%, - каже 25-річний Ігор Савич, який чотири роки поспіль перемагає у номінації «кращий бомбардир

Минулоріч футболіст отримав титул «кращого гравця» чемпіонату області і є володарем Кубка в складі команди «Стир» (Старий Чорторийськ). Виступаючи за рідну команду «Оконськ нападаючим під номером «8», здобув чимало грамот і медалей.
- Мій батько був завзятим футбольним вболівальником і сам чудово володів м’ячем, тож, певно, любов до футболу передалась генетично, - розповідає Ігор Савич. - Третьокласником почав відвідувати секцію з футболу, мій перший тренер - Леонід Бубнюк. З 10-го класу граю у футбол на районному рівні. Рік пропрацював тренером з футболу у Маневицькій ДЮСШ. Зараз здобуваю освіту на факультеті «Здоров’я людини» Луцького інституту розвитку людини і мистецтв.
Сьогодні сільський футбол живе і розвивається, найперше, завдяки спонсорам, які виділяють кошти і на спортивний інвентар, і на паливо, і на інші потреби. І щирішу гру годі й знайти, як на сільському стадіоні, де хлопці грають не заради грошей, а для задоволення. І ці 90 хвилин, проведених на полі, приносять чималу радість і тим, що достеменно знають кожен сантиметр зеленого клаптику землі, і тим, хто вболіває за них на трибунах.
- Сільська рада допомагає з коштами, переймаються нашими проблемами і місцеві підприємці Микола Ковбасюк та Дмитро Будько, - розповідає Ігор. – Вони нам і спортивну форму, і м’ячі купували. Що стосується того, аби пробитися десь вище у футбольній кар’єрі, то сільському хлопцеві це зробити практично нереально, адже нас, вуличних футболістів, є багато, і дуже мало шансів потрапити в команду, що грає на професійному рівні.
Хоча історія знає безліч імен видатних особистостей, що ішли своїм тернистим шляхом. Свіжий приклад - це гра в київському «Динамо» Олега Гусєва, який родом із Сумщини, з села. Не святі горшки ліплять. Головне - бажання гравців, відданість справі тренерів і належна фінансова підтримка.
З неабияким хвилюванням він пригадує ті неповторні 90 хвилин, що довелось зіграти із луцькою «Волинню». Тоді на кожному кроці можна було почути розмови про подію неймовірного для селища масштабу: на райцентрівському стадіоні відбудеться матч аматорів та професіоналів. І, незважаючи на те, що наші футболісти програли із «сухим» рахунком, вони не знітились перед іменитими гостями, докладаючи всі зусилля для боротьби на полі. Але з професіоналами не посперечаєшся.
Ігор завмирає перед екраном телевізора, коли лунає свисток і «динамівці» ідуть в атаку, Це його улюблена команда, за яку він вболіває. Спостерігаючи за грою Андрія Ярмоленка, за його влучними подачами і пасами, він аналізує, вчиться і наслідує свого кумира. Доводилось йому і вживу бачити гру форварда. Разом з друзями вони їздять на матчі Чемпіонату України, які проходять у Луцьку. Крім того, виступаючи за Старий Чорторийськ на обласних змаганнях по «Колосу», Ігорю Савичу приходиться виходити проти своїх друзів.
- На полі ти футболіст, тому граєш на совість, - говорить Ігор, – незважаючи, що в іншій команді грають твої товариші. Була в мене і серйозна травма ноги: суперник сфолив жорстко і був покараний червоною карткою. Під час гри стараюсь викладатись на всі 100%, і мені, звичайно, в цьому допомагають товариші по команді, адже багато залежить саме від них. А ще футбол навчив мене бути вірним своїм переконанням та цінувати друзів. Кожен раз, виходячи на поле, я рукою торкаюсь землі, а потім хрещуся. Віра допомагає у грі.
Тому Ігор, оцінюючи ситуацію реально, мріє про звичайні речі: сімю, роботу до душі і життя у мирній цивілізованій державі.
Категорія: Люди рідного краю | Додав: novadoba (14.03.2016) | Автор: Людмила Власюк
Переглядів: 559 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Copyright "Новадоба"" © 2013
Зробити безкоштовний сайт з uCoz