ЩОДЕННА НЕВТОМНА ПРАЦЯ – НА БЛАГО ЛЮДИНИ
Впевнена, лірична, інтелігентна, відкрита для спілкування з людьми – це Надія Борисюк. Посаду директора територіального центру соціального обслуговування Маневицької райдержадміністрації, яку Надія Костянтинівна займає, не можна назвати легкою, але до своєї справи прикипіла всією душею. Завжди поспішає втішити людину, допомогти порадою, ділом та щирим співчуттям. Від імені членів клубу «Золотий вік» та «Університету ІІІ віку», які діють при терцентрі, я запросила її до розмови
- Пані Надіє, поділіться, будь ласка, спогадами про дитинство, та юнацькі роки.
- Дитинство та юність моя пройшли серед чудової природи в селі Городок Маневицького району, в затишних стінах отчого дому. Батьківська хата – то є невід’ємна частина моєї душі. Все, що минуло в дитинстві, в ранній юності, пов’язане з родиною та зі школою. Учителі Городоцької школи зуміли прищепити любов до книги, до людей, до праці.
У 15 років склала валізу і пішла в доросле життя. Моя перша самостійна стежина привела до міста Одеси. Поїхала одна в чуже місто, щоб вступити до технікуму харчової промисловості. Мабуть, молодість, сміливість, можливість реалізувати намічене захоплюють кожну молоду людину, тому і я була замріяна, смілива і мала одну мету – отримати професію.
Навчання в технікумі – це найщасливіші роки мого життя. Практику проходила на кондитерській фабриці імені К. Маркса в Києві, там мені пропонували залишатись працювати, але рідна Волинь манила до себе.
- А як надалі склалося Ваше життя?
- Чи то стежина знайшла мене, чи я сама по тій стежині пішла, але привела вона мене працювати завідуючою відділенням обслуговування одиноких непрацездатних громадян удома при управлінні Пенсійного фонду Маневицького району. Пізніше на базі цього відділення було створено територіальний центр, мені запропонували посаду директора.
Здобувала я перші життєві навички серед простих сільських людей, а тому знала про них усе з власного досвіду: їх проблеми та труднощі. І тому, не вагаючись, дала згоду на цю відповідальну посаду. І ось уже працюю більше десяти років і ніколи не шкодувала про це. Бо праця в нашому центрі – особлива. Тільки ті, хто наодинці зі своїми думками доживає віку в самоті, можуть по-справжньому це розуміти й оцінити. Старість – не радість: хвороба, маленька пенсія, а коли немає рідної душі, до якої можна прихилити голову, тоді старість стає горем. Увага до людей похилого віку – сьогодні наш святий обов’язок.
- Який Ваш пріоритет у життя як керівника установи?
- «Найжахливіша бідність – самотність і відчуття того, що тебе ніхто не любить», – сказала відома всім блаженна мати Тереза, засновниця доброчинних місій. Я люблю людей, по-доброму стараюся до них ставиться і вважаю, що життя таке коротке і витрачати його на погані, нездорові стосунки між людьми – зовсім недоречно.
Пріоритет у тому, щоб люди зустрічали старість із благодаттю, бо «похилий вік – це благословенний вік», – так стверджує Біблія. Наш колектив докладає чимало зусиль, аби створити відповідні умови для людей, які потребують уваги та допомоги.
В с. Старий Чорторийськ працює стаціонарне відділення постійного проживання одиноких непрацездатних громадян та інвалідів. Зі своїм колективом ми відновили старе приміщення, вдихнули в нього друге життя: світлі кімнати, зала для відпочинку, їдальні, карантинне приміщення та обладнали прилеглу територію для відпочинку на свіжому повітрі.
При терцентрі для пенсіонерів декілька років діють клуб «Золотий вік» та «Університет ІІІ віку». Це є інноваційні довгострокові проекти, мета яких – надати всім бажаючим пенсіонерам нові знання, вміння та можливість змістовно провести вільний час.
Чого чекають від нас люди? Простих речей: практичної допомоги, милосердя, гарного слова. Ми пам’ятаємо одну істину: не чекати, коли люди прийдуть до нас із протягнутою рукою, а самим іти до них і знаходити тих, кому потрібна наша допомога. Я вдячна своїм колегам за професіоналізм, працьовитість, компетентність, душевне тепло, усвідомлення своєї причетності до великої справи – надання соціальних послуг.
- Звісно, часу вільного у Вас небагато та все ж, як відпочиваєте?
- Присвячувати свій час диванно-серіальним розвагам перед телевізором – не для мене. Наснагу, позитивний заряд та життєдіяльну енергію мені дає активний відпочинок: прогулянка з онуками на природі, участь в тематичних заходах, які проводяться в клубі «Золотий вік» та в Університеті. Ліс, гриби, ягоди – це велике задоволення для мене. Люблю відпочинок за хорошою книгою, бо книги – один із способів накопичення позитивної енергії, чистоти помислів, вищих духовних цінностей. А ще дуже закохана в кімнатні рослини. У кабінеті всю зиму цвіли різнокольорові ніжні фіалки. Якось було, що прихворіли фіалки, то я щодня піклувалась про них, жаліла і, як людям, бажала бути здоровими.
- Що у Вашому розумінні щастя?
- Щастя – це коли мир в країні, діти та онуки здорові, є хліб на столі. Ми з чоловіком безмежно любимо доньку Ірину, внучат Яночку та Вікторію. Вони мешкають у Львові, але зустрічаємося частенько. Це наш найдорожчий скарб. Переконана: якщо поруч щаслива родина – всі інші клопоти стають дрібницями, які нічого не варті.
- Що Вас турбує найбільше?
- Те, що відбувається сьогодні на Сході країни, трагічна сторінка нашої історії. Найбільша тривога – це коли сотні матерів чекають звістки від синів з АТО. Я глибоко переконана, що нашу Україну чекає щасливе майбутнє, бо ж сьогоднішні події підтвердили довічну істину: народ сильний у час єднання.
- Порада від Вас, яка б стала в нагоді всім.
- Бог створив людей, аби вони творили добро на землі, посміхалися одне одному. І якщо в ваших силах надати підтримку людині, яка її потребує, то не роздумуючи, підтримаймо!
Дивлячись на усміхнену Надію Костянтинівну, подумалось: а скільки людині потрібно для щастя? Щоб старанна праця не залишалася поза увагою, щоб були підтримка і взаєморозуміння у родині. Тож від імені Ваших підопічних, Надіє Костянтинівно, бажаємо, щоб добра і тепла у Вашому серці вистачало для всіх, у тому числі і для Ваших близьких, аби щасливих людей стало більше.
|
|
Категорія: Люди рідного краю | Додав: novadoba (10.03.2015) | Автор: Надія Роденко |
| Переглядів: 600
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
