Після того як розпався місцевий колгосп, де Леонтій Швирид із Костюхнівки працював зварювальником, пробував їздити на заробітки у Полтаву. Та з часом осів удома, адже вистачає і домашньої сільської роботи. Дружина Тамара Іванівна, яка працювала в колгоспі дояркою, отримує пенсію, на яку і проживають. Мають у господарстві коня, корову, індиків, садять городину, тим і живуть. Ремесло виготовлення коробок із деревини сосни Леонтій Швирид освоїв уже в зрілому віці і завдячує це своєму батьку Йосипу. І хоча такі вироби мало-помалу відходять в історію, оскільки їх виготовлення доволі марудне та делікатне, та попит на коробки ще досить великий. З меншими ходять по гриби та ягоди, більші використовують у господарстві. - Виготовляють коробки за допомогою простих інструментів - сокири, молотка та клинка, - розповідає Леонтій Йосипович. – Спочатку потрібно віднайти потрібне дерево, адже не кожна деревина підійде. Із заготовленої колодки необхідно зробити дошку товщиною 8-10 сантиметрів. Потім ця заготовка розколюється навпіл, і кожна послідуюча частина знову надвоє. Так потрібно робити до тих пір, поки частинки стають завтовшки із листок картону. Далі вже справа техніки. Чим більша коробка, тим довшим має бути заготовка деревини, найбільша коробка виходить із півтораметрової колодки. Незважаючи на трудомісткість даного процесу, пан Леонтій не їздить із коробками по базарах та ринках, а віддає охочим свій товар за чисто символічну плату, хоча часом може обміняти на продукти харчування, що привозять до села. Не погоджується із таким торгом Тамара Іванівна: «Аби ви побачили, що то за робота делікатна. Цілий день возиться з тою коробкою, щоб потім віддавати її за могорич». На кінець нашої короткої зустрічі Леонтій Йосипович продемонстрував єдину виготовлену коробку, оскільки вони у нього не затримуються. Її також вже пообіцяв віддати місцевому лісівнику.
