Напередодні Дня працівників освіти хочеться розповісти про тих, хто залишив хороший слід у моєму житті, хто чесно і самовіддано, часто на голому ентузіазмі, засівав у душах учнів розумне, добре й вічне. Звичайно, вони давно на заслуженому відпочинку, дехто вже відійшов у Вічність. Але у моєму серці вони завжди поруч: часто подумки розмовляю з ними. У 50-х - 60-х роках минулого століття за направленням міністерства освіти на Волинь прибували випускники вузів із східних та центральних областей України. Вони і стали основою учительського колективу нашої школи. Молоді педагоги тут знайшли своє щастя, назавжди залишились на Волині. Згодом учительську сім’ю поповнили випускники Прилісного та сусідніх шкіл району. Вони багато зусиль прикладали для розбудови шкільної справи в селі, даючи учням глибокі та міцні знання, допомагаючи знайти їм правильну стежину у житті. Недаремно Прилісненська школа завжди була однією із кращих в районі. Із повагою я згадую свою першу учительку Лідію Степанівну Суслик та вчительку молодших класів Валентину Семенівну Неродик. Більше 30 років життя вони віддали маленьким дітям, навчаючи їх читати, писати, рахувати, любити Вітчизну. Пригадую, як у другому класі з Валентиною Семенівною ми з любов’ю описували своє село та рідну батьківську хату. Директор школи Михайло Юхимович Скорик (педстаж - 44 роки) - заслужений учитель України, Відмінник народної освіти, нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора - родом із Черкаської області, все життя працював на Волині. Учитель історії проводив велику громадську роботу. Завдяки його наполегливості в селі вдалось господарським способом спорудити нове приміщення освітянського закладу, що дало змогу в 1974 р. відкрити середню школу. Із Черкащини далекого 1953 року прибула на Волинь учитель української мови та літератури Ніна Йосипівна Сищик. Вона пригадувала, як однокурсники їй співчували, що їде у «бандерівський» край. Педагог прищеплювала учням любов до української книги, чесно і добросовісно виконувала доручення: читала лекції в клубі й на тваринницькій фермі, постійно оформляла альбоми, плакати, випускала стінгазети. Сумчанка Неля Андріївна Миткалик, учитель російської мови та літератури, була постійним лектором товариства книголюбів, вела літературний гурток «Жайворонок», із великим натхненням проводила виховні заходи. Декілька років вона очолювала районну «Школу передового досвіду», ділилась набутими знаннями з учителями Волині на курсах при обласному інституті післядипломної педагогічної освіти. Черкащанки Галина Миколаївна Каращук і Ольга Миколаївна Михайлюк навчали дітей математиці. Вони багато сил і часу віддавали своїм вихованцям: проводили цікаві позакласні заходи, екскурсії, різноманітні конкурси, прививали любов до точних наук на заняттях математичного гуртка. Біолог Світлана Василівна Скорик родом із Херсонської області. Це завдяки їй біля школи завжди радували перехожих клумби квітів, були доглянуті шкільні ділянки. Донині пригадую цікаві свята квітів і врожаю, які з ентузіазмом проводила вчителька. Поважають у нас Михайла Івановича Романіка. Працював він учителем трудового навчання і фізкультури, потім – історії, 15 років був організатором позакласної роботи, 10 – директором школи. Завдяки його ентузіазму і наполегливості у школі було обладнано спортивний майданчик, створена кімната бойової слави, яка з часом переросла у музей історії села. Було започатковано чимало традицій: вечори-зустрічі випускників школи, екскурсії та походи по місцях бойової і трудової слави… Людмилу Михайлівну Романік я пам’ятаю ще старшою піонервожатою, яка займалася «тимурівською» роботою. Згодом вона – вчитель української мови та літератури. Її учні завжди мали хорошу каліграфію, неодноразово займали призові місця в районі у предметних конкурсах та олімпіадах, кращі творчі роботи старшокласників часто друкувалися в районній газеті. А ще вона була активною учасницею художньої самодіяльності села, районного вчительського хору «Мрія», родинного ансамблю Романіків. Ганна Єлисеївна Швець, маючи бібліотечну освіту, мріяла про професію учителя. Після закінчення Луцького вишу працювала вчителем української мови та літератури, займалася відродженням українських традицій, готуючи цікаві концерти, з якими учні виступали не лише у школі, а й на підприємствах села. Її вихованці займали призові місця у районних конкурсах щедрівок. Історик Андрій Іванович Шумік широко розгорнув роботу гуртка «Юні слідопити», де велася активна переписка і зустрічі з ветеранами 143 стрілецької дивізії, що визволяла наш край від німецько-фашистських загарбників. Географ Надія Іванівна Романік любила проводити тематичні вечори, виховні години, екскурсії. Вона з ентузіазмом займалася туристично-краєзнавчою роботою. За проведення на високому рівні дводенних експедицій по місцях бойової слави (Кухів Груд, Лопатень) її вихованці неодноразово нагороджувались путівками на екскурсії у міста-герої Київ, Ленінград, Брест… Фанат спорту Олексій Андрійович Левчик багато уваги приділяв розвитку загальної фізичної підготовки учнів, проводив легкоатлетичні кроси, лижні гонки, різноманітні змагання з присвятою відомим землякам. Завдяки новаторству і наполегливості вчителя прилісненські лижники – гонщики і біатлоністи – успішно захищали честь району та області, бували на підготовчих зборах на Кольському півострові. Любов до спорту він прищепив і своїм дітям та онукам. Настільний теніс, шашки та шахи любила і його дружина філолог Ганна Павлівна Левчик. Закохана в літературу, вона однією із перших у школі брала участь у районному конкурсі «Учитель року – 2001». Не забулися чудові уроки і молодих тоді учителів фізики і військової підготовки Михайла Даниловича Киричика та Анатолія Наумовича Вегери. Добрим словом хочеться назвати і колег, з якими протягом багатьох років пліч-о-пліч працювала у стінах рідної школи. Це Орися Мосійчук, Ганна Цьопух, Єва Коваль, Ніна Рябіїк, Оксана Шадура, Олексій Киричик, Наталія Мельник, Галина Шумік, Людмила Мандзюк, Наталія Шеметуха, Василь Степасюк, Любов Солобчук. Адже для них учительська професія – це покликання, було змістом всього життя. Спілкуючись з ними, кожен раз я відкриваю щось нове, вчуся мудрості й милосердю, безкорисливості й умінню любити цей складний, але прекрасний світ. Зі святом вас, дорогі колеги!
