Сибірка – це гостра інфекційна хвороба з групи бактеріальних зоонозів, яка протікає в людини у вигляді шкірної, легеневої, кишкової і септичної форм. Свою назву хвороба дістала у зв’язку з великою спустошливою епізоотією в Сибіру у 1864-1866 роках, хоча була відомою ще Гіппократу, який дав їй назву антраксвуглина. Збудник сибірки – відносно велика паличка - утворює спори і капсулу. Спори у зовнішньому середовищі досить стійкі, у воді зберігають життєдіяльність протягом майже 10 років, у грунті – до 100. Джерелом інфекції є хворі на сибірку травоїдні тварини - велика рогата худоба, вівці, коні, рідше олені, кози, верблюди, свині. Хворі тварини виділяють бацили сибірки з фекаліями і сечею. Механізм передачі інфекції найчастіше контактний. Можливе зараження повітряно-крапельним і аліментарним шляхом. На Волині захворювання сибіркою людей реєструвалися у вигляді поодиноких випадків і лише в окремі роки мали місце групові захворювання, з них три випадки в Городку нашого району (1967 рік). Інкубаційний період триває від кількох годин до 14 днів, найчастіше 2-3 дні. Головним варіантом шкірної форми сибірки є карбункульозний. Інші варіанти цієї форми (едематозний, бульозний, бешихоподібний) спостерігаються не часто. Уражаються переважно відкриті частини тіла. На місці проникнення збудника з’являється не болюча червоно-синюватого кольору пляма (макула), потім вона, супроводжуючись свербінням, проходить певні стадії розвитку, через добу перетворюється в чорний не болючий щільний струп, який нагадує вуглинку, звідки й походить назва хвороби. Навколо струпа на запальній ділянці червоного кольору висипають вторинні пухирці. Це утворення дістало назву сибіркового карбункула. Характерною діагностною ознакою є неболючість карбункула навіть при уколі голкою. Шкірна форма сибірки може ускладнитись сибірковим сепсисом. При цьому виникають тяжкий стан, менінгеальний синдром, утрата свідомості. З’являються кровотечі з носа, ясен, шлунка, крововиливи в шкіру, яка вкривається холодним потом. При легеневому варіанті розвивається специфічна пневмонія з явищами гострого набряку легень і геморагічного плевриту. Харкотиння набуває вигляду малинового желе. Кишковий варіант починається раптово, з гострого ріжучого болю в животі, з ознобом, кривавого блювання і проносу. Можлива перфорація кишок. Хворого на сибірку госпіталізують в окрему палату. Щоб запобігти сибірці в людей, необхідно не допускати захворювань сільськогосподарських тварин. А для цього слід: 1. Попереджувати контакт тварин із зараженим грунтом, паличками сибірки в місцях скотомогильників. 2. Обов’язково спалювати трупи загиблих від сибірки тварин. 3. Щорічно проводити вакцинацію худоби у відповідності з сезонною динамікою захворювань. 4. Домогтись категоричної заборони вимушеного забою хворих тварин, реалізації м’яса чи іншої продукції без доскіпливої ветеринарно-санітарної експертизи.
