Яблунька у 1798 році входила до складу дачі Луцького повіту під № 83 у власності чашника короля Богуцького, тоді там було 46 дворів і мешкало 263 жителі. У ХІХ ст. поселення відійшло Мошинському, потім ним володів Гвоздовський, далі пан Надлесний. Спочатку люди жили на декількох хуторах, які з часом з’єдналися між собою. Щодо назви села, то, за переказами, більш ніж два століття тому під розлогою дикою яблунею, що нагадувала шатро, відпочивали наші предки. Сподобалась їм ця місцевість і залишились вони тут назавжди, назвавши поселення Великою Яблунькою.
Кажуть, що лелеки поселяються лише на обійстях добрих людей. У селі Криничному їхні гнізда можна побачити майже біля кожної оселі. Це вперше в житті мені вдалось спостерігати таку кількість домівок птахів сонця. У щасливу прикмету вірять і жителі села, яке оповите спогадами та легендами і має глибоке історичне минуле, сягаючи корінням 1545 року. Пізнали мешканці Криничного і гіркоту воєнного лихоліття, коли село спалили під час відступу німецькі війська. Разом з відродженням села воскресала і українська нація. З любові до рідного краю.
Починаючи з XVII ст., на Поліссі з'являється значна кількість невеликих підприємств — гут, де виробляли скло. Для цього був потрібний поташ, який добували, спалюючи дерева, а також кварцовий пісок, крейда і вапно, що залягали на території.
Маневицький район завжди славився працьовитими, талановитими, творчими людьми і мальовничими куточками. Серед них селище Колки, село Копилля, де 12 липня відбулись урочисті святкування з нагоди Днів народження цих населених пунктів.
