За народними переказами, назва села походить від слів "Чорний низ". Коли після руйнівного нападу татар вцілілі люди дивилися з південної, підвищеної, сторони на місце колишнього поселення, що в пониззі простяглось із заходу на схід, цей краєвид виглядав страшно чорним. Пізніше назва видозмінилася у Чорниж і закріпилась за новим поселенням, котре виросло серед лісів.
Перша відома писемна згадка про Чорниж відноситься до 1569 року. Село протягом кількох віків було власністю багатих вельмож Чарторийських. Населення займалося ткацтвом, теслярством. Бондарі майстерно виготовляли бочки, маслобійки, інше хатнє начиння. Були відомі чорнижці і своїм неперевершеним виготовленням тонких полотен з льону, конопель, вичинкою шкур тварин, пошиттям кожухів. Місцеві будівельники здавна славилися в усій окрузі. Вершиною їх неабияких мистецьких здібностей були побудовані в кінці ХVШ ст. перші дерев'яні церкви.

Великоосницька сільська рада була утворена у 1940 році разом із першим колгоспом «Нове життя». У 1941 році колгоспниками було розорано та засіяно землі, однак зібрати врожай завадила війна. 89 сельчан воювали у складі діючої радянської армії проти німецьких загарбників, троє – брали участь у партизанських загонах. П’ятеро чоловік було вивезено на примусові роботи у Німеччину, 40 – загинуло на фронтах. В честь полеглих у центрі села розташовано пам’ятник загиблим односельчанам у роки Великої Вітчизняної війни.

Старий Чорторийськ – один з древніх і неповторних куточків Маневиччини, край миловидних лісів, тихоплинної річки Стир і чистих джерельних вод. Їдучи трасою міжнародного значення М-07 (Київ-Варшава), вже здаля можна помітити одну із будівель Свято-Хресто-Воздвиженського чоловічого монастиря, розміщеного у Старому Чорторийську. Монастир є візитною карткою села, і найчастіше саме задля його відвідин сюди вперше приїздять люди. Хоча у Старому Чорторийську, історія якого сягає далеких віків, є ще чимало цікавих місць.