Статті
Меню сайту
Форма входу
Рубрики
Привітання до свят [15]
Святкуємо [79]
Офіційно [408]
Вісті з державної адміністрації [50]
Районна рада інформує [49]
Управління Пенсійного фонду інформує [25]
Районний центр зайнятості інформує [30]
З прокуратури району [44]
Міліцейський кур'єр [48]
Соціальний захист [90]
Повідомлення з РАЕС [44]
Абетка здоров'я [59]
Материнка [125]
Криниченька [38]
Добрий господар [49]
Молодіжна палітра [50]
Спорт [105]
Люди рідного краю [200]
Село і Люди [29]
Інтерв'ю до ювілею [4]
З редакційної пошти [72]
Творчість наших читачів [75]
На суботній добривечір [124]
Оголошення та реклама [21]
Пошук
Наше опитування
Як Вам наш сайт?
Всього відповідей: 206
Погода
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Вітаю Вас, novadoba · RSS 28.03.2024, 21:15

Головна » Статті » Село і Люди

Хата з мореного дуба
Назви урочищ на околицях села Прилiсне мають мiсцеву "хронологiю" в
своєму розвитку i послiдовностi iменувань, адже вони виникли через певний час.
Урочище Кругле знайшло собi "притулок" на пiвнiчному заходi села. Це --
великий торфово-пiщаний масив, очевидно, найбiльший з усiх природних урочищ
села. З якого б боку, з якої б сторони свiту ми його не оглядали, звiдусюди
воно вiдкривається ношому оковi, немов штучно окреслений "круг", центром якого
є висока гребля сучасної водойми.
Для жителiв нашого села Кругле споконвiчно служило спiльним вигоном
(пасовиськом), що надавався помiщиками селянам за окремий вiдробiток чи
грошову плату. Особливiсть цього урочища полягала в тому, що через нього
проходило русло рiчки Маневки, як останнiй залишок води колишнього Великого
Ставу. Крiм того, сама рiчка роздiляла це пасовисько на двi протилежнi
територiї мiж сусiднiми селами Маневичi i Городок. Тодi часто велися "вiйни"
мiж пастухами обох сiл за краще мiсце водопою для худоби.
У весняну пору, коли пасовисько ставало слабодоступним i "грузьким" для
худоби, особливо з пiвнiчного боку, що ближчий до озера Глибокого, єдиним
доступним мiсцем була недовга пiщана коса, яка i служила для жителiв обох сiл
"каменем спотикання". Ця проблема виникла ще тодi, коли подiбнi дiлянки землi
мали загальнообщинний характер користування, хоч сама земля належала великому
власниковi чи його орендарю. Суть цiєї проблеми знайшла своє вiдображення у
зверненнi односельчан у 1841 роцi до орендаря Глибокого Симона Шидмана з
проханням до водопою худобу.
Та iсторiя урочища Кругле не закiнчується "прошением крестьян грамотних", вона
сягає у ще глибшi часи, аж до XVII ст., коли мова йшла про великих
феодалiв-власникiв Острозьких, Чорторийських, Сангушкiв, Радзивиллiв,
Фальчевських та їх родовитих послiдовникiв на нашiй волинськiй землi.
В одному з описiв володiнь Сангушка в "Геометрическом описании земель"
згадується й наше урочище Кругле.
Доречно згадати й сумну пору початку органiзацiї колгоспного ладу, особливо
усуспiльнення тих одноосiбних господарств, якi були розкиданi по хуторах, з їх
куцими "нивками" та сiнокiсними "протеребами". На реквiзованих у господарiв
полях засiваються сталiнськi гумовий кок-сагиз, чумиза, згодом -- хрущовська
кукурудза. Влада вимагає вiд колгоспiв розширення земельних площ, для чого
органiзовує на той час потужнi пересувнi сiльськогосподарськi
машинно-тракторнi станцiї (МТС).
Справа дiйшла i до широкого лану урочища Круглого. Майже цiлодобово могутнi
трактори С-100 тут знiмають на пiвметрову глибину вiковiчний торфовий шар, а
разом з ним на поверхню вивертаються чорнi, немов смолоскипи, могутнi стовбури
столiтнiх залишкiв "дубового бору".
На той час розгорнулася кампанiя звезення до Прилiсного хутiрських дворiв,
розкиданих на околицях села ("чтоби бандеровцев не кормили"). Лiси зразу ж
пiсля повернення радянської влади були взятi у вiдомства новоутворених
лiспромгоспiв, i справа будiвництва нових осель для прибулих хуторян була
вкрай складною. Невеликi залишки колгоспного лiсу з усiх сторiн охоронялись
мiсцевими "полюхами" та лiсниками-обходчиками, по-вуличному -- Клюцкiном
(Халиком Василем Климовичем), старий Синцем (Романiком Дмитром Iвановичем) та
Вусатим Йосипом (Савчуком Йосипом Титовичем).
Хуторську оселю у Вiстровi мав Цуманув Гриць (Приходько Григорiй Никифорович)
зi своїми беручкими до роботи п`ятьма синами. Всi вони були мiцної, коренастої
статури, любили гумор. Крiм того, майже кожен iз них був хорошим музикантом, i
на їхньому дворi майже нiколи не стихали дзвiнкi перебори гармошки. Саме ця
родина своїми силами та парою дужих волiв взялися вiдкопувати та доводити до
будiвельного пуття вивернутi трактором моренi вiками дуби колишньої "дубрави".
Це була дивина: з-пiд землi оголилась цiла дiлянка лiсу, на яку ще нiхто не
встиг накласти заборони. Як стверджують очевидцi i сам Григорiй Приходько, всi
тi стовбури не мали нi корiння, нi верхiвок. Сiльськi трактористи, якi орали
це болото, теж вiдзначали, що майже всi колоди лежали в одному напрямку та
були однакової довжини.
-- Їх сокира не брала, -- скаржилися Приходьки, -- такi вони були мiцнi та
чорнi!
Сiльськi скептики любили посмiятися над Григорiєм:
-- Грицю, хiба можна будувати хату з гнилякiв?
На це їм дядько Гриць теж iз сарказмом вiдповiдав:
-- Як ти помреш, то я тобi домовину зi цього дуба зроблю, тодi ти в ньому всiх
нас переживеш.
I досi в селi поряд з асфальтною дорогою уже бiльше пiвсотнi лiт та хата,
зведена з мореного дуба, дивиться своїми вiкнами на цивiлiзований свiт, i
нiхто не в змозi сказати, скiльки їй ще стояти. Пiдiйдiть до неї, станьте
поряд заскурублих "замкiв" дубового "дилю", торкнiться його рукою -- i ви
вiдчуєте незбагненну силу столiтнiх дерев.
Категорія: Село і Люди | Додав: novadoba (12.11.2013) | Автор: Роман Миткалик
Переглядів: 537 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Copyright "Новадоба"" © 2013
Зробити безкоштовний сайт з uCoz