Невелике поліське село Карасин, у якому нині мешканців трохи більше шести сотень, розташоване в мальовничій місцевості і має багатовікову історію. Вперше про Карасин згадується у четвертому томі «Архіву князів Сангушків», датованому 8 липня 1536 року, згідно з яким село перейшло Федору Сангушку від попереднього власника Петра Баєвського. Назва ж села ймовірно походить від червоного дикого карася, який розмножувався у місцевих водоймах.
Село Старосілля потопає в зелені лісів, які підходять майже до хат. Навесні, коли біля кожної оселі вбираються цвітом сади, воно стає невпізнанно красивим. Уквітчане мальвами, під плескіт води річки Стир, що в’ється срібною стрічкою, та пташиний щебет згадує воно своє минуле… А згадати древньому поселенню є про що.
11 січня в клубі села Череваха відбувся благодійний концерт «Все для перемоги» в якому взяли участь учні НВК с. Череваха, фольклорний колектив «Криниченька», хористи місцевого Свято-Георгіївського храму, хор церкви християн віри євангельської. Лунали українські запальні пісні, колядки, вірші.
З давніх-давен у Вовчицьку жили лісоруби і хлібороби. Там, де розташоване село нині, у далекому минулому брали початок непрохідні болота, а навкруги росли дрімучі ліси. В них водилось звірини видимо-невидимо, а найбільше - вовків. Звідси й пішла назва села. Перша писемна згадка про село датується 1798 роком. На той час в селі було лише 37 дворів.
