Помічник лісничого Сергій Більчик, майстри лісу Сергій Каращук та Петро Голодюк, пожежний сторож Надія Бабік, лісничий Сергій Бабік, бухгалтер Валентина Марчук.
У ДП «Городоцький лісгосп» налічується 7 лісництв, поміж яких Новорудське вирізняється не лише найбільшою площею – 6166 га, а й тим, що його очільник Сергій Бабік нагороджений нагрудним знаком «Відмінник лісового господарства України».
Знайомлячи із лісництвом, Сергій Андрійович, розповів, що створено воно у 1960 році на землях колишнього колгоспу «Червоний партизан». Він відзначив, що колектив успішно справляється із поставленими завданнями. Це визначення ділянок лісу під рубки, заготовка лісодеревини, лісовідновлення та догляд за насадженнями, підвищення якості та охорона лісу, поліпшення його природного складу.
Цьогоріч заготовлено 5 120 м. куб. деревини, на площі 56 га виконані рубки догляду, на площі 6,1 га створено сприяння природному, посаджені лісові культури на поновлено площі 19,9 га. створено 6,1 га сприяння природному поновленню. Для цього заготовлено 10 кг насіння сосни, 50 кг – дуба, насіння вільхи, яблуні, інших супутніх пород. Біля лісництва закладено лісовий розсадник, сіянці вирощуються в коробах. За незімкнувшими лісовими культурами проведено догляд на площі 152 га. Аби вберегти ліс від пожеж, вже цьогоріч створено 16 км нових мінералізованих протипожежних смуг, а спостерігають за зеленими масивами не із пожежних вишок, а просто в кабінеті, з екрана телевізійної системи. Радіус охоплення чималий – 30 км. До речі, це входить в обов’язки пожежного сторожа – Надії Бабік, яка, як жартує сам лісничий, по сумісництву є й його дружиною.
Сам Сергій Андрійович із цих країв, бо ж народився у сусідній Набрусці. В дитинстві босоніж находив не одну сотню кілометрів лісами, посадженими і його батьком. Фронтовик Андрій Карпович та його дружина виростили вісім синів. Саме батько допоміг обрати Сергію професію. Не був проти, коли той після закінчення Шацького лісотехнічного технікуму поїхав за розприділенням на Далекий Схід. Радів за нього, коли той після армійської служби вступив до Сибірського технологічного інституту. Труднощів молодий хлопець не боявся, працював в лісовпорядкувальній експедиції, влітку в польових табірних умовах.
Під стать йому і дружина, яка зважилась після весілля з рідної Нової Руди поїхати за коханим на «край світу». Знайшлась і їй робота в експедиції. В таборі не боялась залишатися сама в дрімучих лісах, хоча із чотирилапим охоронцем та рушницею. Мабуть, і до цього часу залишилась в пам’яті зустріч із господарем тайги – ведмедем.
- На рідне Полісся повернулись у 1994 році. Тут народились син і донька (нині вона – і студентка факультету англійської мови СНУ ім. Лесі Українки). Працював старшим майстром, лісничим Троянівського лісництва, а останні 12 років лісничим Новорудського лісництва.
Допомагає батькам плекати ліс і син – десятикласник Владислав, член шкільного лісництва, яке очолює Людмила Луць. Вибір майбутньої професії у нього ще попереду, та любов до природи, дбайливе відношення до неї вже збережуться на все життя.
Розуміють усю відповідальність перед нащадками за народне багатство – ліс - і всі працівники лісництва. Дехто з них, як от майстер лісу Микола Сахарчук, продовжують династію лісівників. Про довколишні лісові насадження дбав і його батько Василь Кіндратович, і дід Василь Бондарчук.
А майстер лісу Сергій Каращук із усмішкою пригадав, як від нього мама вимагала пояснень, чому він вирізає ліс, ще молодий, посаджений її руками. Скурпульозно довелось роз’яснювати неньці, що причиною санітарної рубки стало ураження сосен кореневою губкою.
В розмові не оминули і тривожні події на Сході України. Йшла мова про допомогу військовим. Дровами забезпечуються сім’ї мобілізованих, не забувають і про одиноких, малозабезпечених жителів сільської ради. Працівники лісництва перерахували частину заробітної плати для потреб військових. ДП «Городоцький лісгосп» спільно з Маневицьким та Старовижівськім лісгоспами зібрали та доставили продукти, бутильовану питну воду.
Як дізналась, цьогоріч Сергій Андрійович відсвяткував золотий ювілею. Вагома причина, аби перегорнути сторінки прожитого життя, оцінити зроблене. «Вважаю що у виборі професії не помилився, - каже лісничий. – Так, вона нелегка і відповідальна, але вкрай потрібна людям. Притишувати крок немає коли, роботи чимало». А я після розмови роздумувала про те, що ліси посаджені Сергієм Васильовичем, шумітимуть верховіттям для його внуків і правнуків, розкриваючи їм свої дивовижі. А ті закладатимуть нові насадження для інших нащадків, аби вічною залишалась неповторна краса лісового зелен-розмаю.
|
