За такого коня не жаль віддати й півцарства!
Сергій Москвич виготовляє з автомобільних шин лебеді та коні, стільчики та столи
Пройти повз обійстя Ніни та Євгена Москвичів із Козлинич просто неможливо: обов’язково зупинившись, щоб роздивитися численні фігури, які прикрашають їхнє подвір’я. Сім’я уже звикла до особливої уваги перехожих і нікому не відмовляє у задоволенні ближче оглянути ту красу, яку створили своїми руками.
Із перших хвилин нашого знайомства стає зрозуміло, що вони – люди оптимістичні, комунікабельні з почуттям гумору. Такий характер та вдача в їхнього сина Сергія, який є головним дизайнером власного двора.
Ідея перетворити своє обійстя на казку, прикрасивши всілякими фігурами, прийшла Сергієві випадково. Вже три роки він виготовляє саморобки з автомобільних шин. Казкові фігури, екзотичні пальми, романтичні лебеді, химерні клумби для квітів, стільчики та столи, велосипед з квітами – це далеко не всі «гумові шедеври», які народила бурхлива фантазія пана Сергія. (Треш-арт – так нині називають новий напрямок у сучасному мистецтві, де задіяні старі зіпсовані або використані речі).
- Спробував – сподобалося, - говорить Сергій. – Так і захопився. Інколи буває, що і до 12-ї години ночі, і до першої відірватися не можу. До цього нічим подібним ніколи не займався. За професією я інженер-гідротехнік, закінчив Рівненський національний водний університет. Але ця справа мене так захопила, що нині не уявляю без неї свого життя. Прокинувшись вранці, я вже фантазую над новим виробом. Не зважаючи на те що гума, яка з роками зносилася, має непривабливий вигляд, з неї можна виготовити багато незвичайних і оригінальних речей. Термін служби їх досить великий, оскільки шини є довговічним матеріалом, який стійко переносить перепади температури.
Остання масштабна робота Сергія – справжній чорногривий кінь. Коли хлопець сказав, що, на жаль, ще не встиг доробити голову тварини, мені захотілося її побачити. Уявляла маленьку фігуру, коли Сергій відкрив двері гаража, де гордо красувався величезний двометровий скакун, у мене ледве не зупинилось серце, адже, на перший погляд, він зовсім схожий на справжнього. За такого коня не жаль віддати й півцарства!
Під вікнами їхньої хатини завжди майорять чорнобривці, мальви, ромашки, троянди та гладіолуси. І це далеко не повний перелік цього квітучого розмаїття. Це вже володіння Ніни Нечипорівни. Жінка з любов’ю вирощує їх не лише на клумбах, а й у горщиках на підвіконнях та біля будинку. Євген Антонович – глава сімейства, тому на його плечах найбільше турбот. Все життя чоловік пропрацював пожежним Цмінівської сільської ради. Разом з дружиною виховали троє доньок та сина. На запитання, чи хотіли б вони жити у місті, всі гуртом відповіли: «У селі жити важко, але можна. Ми любимо село і знаємо: якщо працювати – результат обов’язково буде».
Дивлячись на із любов’ю створену красу в обійсті я подумала, як добре, що є такі ентузіасти і працелюби, які вміють побачити крізь хмари сонце, посміхнутися крізь сльози і знайти бажання жити – цей великий талант досягається лише наполегливою роботою власної душі. Бо ж у якому напрямку ти б йшов, твоє сонце – завжди попереду.
|
|
Категорія: Добрий господар | Додав: novadoba (27.11.2014) | Автор: Людмила ВЛАСЮК |
| Переглядів: 539
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
