Лише поважаючи інших, можна виховати повагу до себе - Інтерв'ю до ювілею - Статті

Анатолій Бричка – відмінник освіти, вчитель-методист, учасник ІІІ Всеукраїнського з’їзду вчителів України, член ради директорів Маневицького району, лауреат обласного етапу Всеукраїнського конкурсу «Учитель року 2013» в номінації «Директор школи». 28 років очолює ЗОШ І-ІІ ступенів с. Старосілля. 1 жовтня Анатолій Микитович святкуватиме 55-річчя. Чим не привід для розмови? - Анатолію Микитовичу, відомо, що учитель – це не професія, а діагноз. Цікаво, який діагноз Ви поставите собі, директору майже із тридцятирічним стажем? - Любов до дітей. Можливо, це не діагноз, а просто життєве призначення… - Часто згадуєте свої перші учительські кроки? - Таке не забувається! Моїм першим робочим місцем стала школа села Обсічі рідного Рокитнівського району на Рівненщині. Туди я прибув після закінчення Дубнівського педучилища. Це був 1979 рік. Село знаходиться біля кордону з Білоруссю. Від автобусної зупинки до села треба було подолати 20 км. Там навчався не тільки педагогічній майстерності, а й людяності, щирості, безкорисливості. Що мені найбільш запам’яталося з тих часів? Шанобливе ставлення жителів села до вчителів. Такого я більше ніде не зустрічав. Коли ж проходив армійську службу в Смоленську, мав змогу бувати на книжковій фабриці, де друкувалися підручники. Тож звідти я відправив не одну посилку з підручниками у рідну школу. - Знаю, що Ви – книголюб. Яка книжка справила на Вас найбільше враження? - Швидше, був затятим книголюбом. Зібрав за життя гарну бібліотеку художньої та історичної літератури. Зараз, на жаль, все менше часу для читання книг, але окремі для мене залишились зразком для наслідування. Зокрема, дуже популярна повість 70-их років «И это всё о нем» Віля Ліпатова. Головний герой – правдолюб Женька Столєтов – на довгі роки став моїм ідеалом. Я намагався бути на нього схожим, робити чесно і по совісті, навіть тоді, коли очолював колгоспну партійну організацію. У 1985 році з приходом до влади в СРСР Михайла Горбачова із оголошеною антиалкогольною кампанією я, намагаючись згладити наслідки тієї славнозвісної кампанії, не раз вступав у конфлікти з першими особами району. Адже та антиалкогольна кампанія часто здійснювалась попри межі толерантності і здорового глузду. Що дозволялось «вибраним», те було недопустимо простим людям. - Це було однією з причин зміни Вашого місця проживання? - Розуміння того, що партія, як моральна структура суспільства, вижила себе, зродило прагнення покинути партійну роботу і перейти в школу. На той час я заочно навчався у Луцькому педінституті імені Лесі Українки, одружився і мав можливість оселитися з дружиною у її рідних Колках. Галина Борисівна пішла працювати у Колківську школу учителем початкових класів, а мене призначили директором у Старосілля. З того часу ця школа стала для мене другою домівкою. - Попри те, що Ви живете у Колках, Старосілля важко уявити без Брички. І те, що Ви обрані депутатом сільської ради п’яте скликання, говорить, що громада Вам довіряє не лише навчання й виховання дітей. До речі, тепер модно питати про професійне кредо. Яке воно у Вас? - Адміністративне крісло будь-якого рівня – це, в першу чергу обов’язки, а не права. Лише поважаючи інших, ти виховуєш повагу до себе. Це однаковою мірою стосується колег-учителів, вихованців, і всіх, кого ти зустрічаєш на своєму шляху. Учителя не треба тримати на короткому адміністративному повідку, лякати. Його сьогодні потрібно всіляко підтримувати. Необхідно створити умови для його самореалізації. Одним із першочергових завдань у створенні оптимальних умов для навчальної і творчої діяльності дітей у стінах школи вбачаю у сформуванні стосунків директор - вчитель – учень на особистісних, дружніх засадах та у зміцненні матеріальної навчальної бази. За останні 6 років для цього було залучено більше 700 тис. грн. бюджетних і більше 850 тис.грн. спонсорських коштів, в т.ч. більше 50 тис. грн. цього року. Також ефективно використовуємо власні кошти школи, отримані від господарської діяльності (металобрухт, макулатура, посадка лісових насаджень, реалізація продукції з пришкільної земельної ділянки). - Головне завдання школи – навчити. Останні 12 років учні Старосільської школи заохочуються до навчання не лише морально, а й фінансово. - Я б хотів конкретизувати - навчити здобувати знання. Особистість повинна все життя вчитись, щоб залишатись особистістю. Стосовно фінансового заохочення, то у свій час я дійшов висновку: оскільки навчання – це нелегка праця, її результати мають приносити дитині не лише моральне, а й матеріальне задоволення. За 12 років ми тричі міняли положення загальношкільного конкурсу «Учень року», аби максимально наблизити умови його проведення для потреб школярів. Воно дає можливість всім учням школи взяти участь у чотирьох номінаціях – навчальній «Гордість школи», творчій «Творча особистість», спортивній «Спортивна зміна» і підсумковій «Учень року». У кожній номінації грошова винагорода залежно від зайнятого місця складає 100, 70, 50 грн, «Учень року» - 150 грн. Підбиття підсумків навчального року проводиться в урочистій обстановці в сільському Будинку культури в присутності батьків та громадськості на шкільному фестивалі «Золоті зерна України», де ми дякуємо всім дітям, батькам і вчителям за здобутки і досягнення протягом навчального року. За останні 6 років на організацію фестивалю потрачено більше 26 тис. грн. - Все це дуже добре і цікаво. Але де брати кошти? - Дирекція школи розробила спеціальну Програму по роботі з обдарованою молоддю Старосільської сільської ради. Щороку для виконання цієї програми сесією сільської ради закладаються кошти (50% від потреби). Ще 50 % для проведення фестивалю виділяють місцеві приватні підприємці – колишні випускники школи, протсо небайдужі люди. Крім того, з 2009 року у нас запроваджено щомісячні іменні стипендії для учнів, які за результатами навчання у календарному місяці мають найвищий середній бал навчальних досягнень. Сума щомісячних стипендій з 1 вересня 2013 року становить 100 грн. для учнів 2-4 класів та 200 грн. для учнів 5-9 класів. Фонд іменних стипендій формується нашим випускником, приватним підприємцем Снитюком В.О. - Впевнена, що учні усіх шкіл можуть по-доброму позаздрити Вашим вихованцям. - Наша школа майже нічим не відрізняється від інших. Хіба що умінням учителів подивитися на світ очима дитини. Як бачите, розвиваємося ми здебільшого за рахунок вдячних випускників. - Анатолію Микитовичу, для того, щоб добре працювалося, необхідно інколи відпочити. Як проводите вільний час? - Я з тих директорів, що не бачили ні гір, ні моря. Правда, 1989 р. у «Лісовій пісні» бачив озеро. Уже й не пам’ятаю, коли був у повноцінній відпустці. У вчителів вона влітку. Саме цієї пори готуємо школу до нового навчального року. Якщо два тижні вільного часу назбирається – дуже добре. У вільний час займаюся господарством – сад, город. При потребі, можу оштукатурити і прикрасити «шубою» дім, під «ключ» облаштувати водопровідну систему будинку. Як кожен батько, переймаюся проблемами дітей. Дякувати Богу, дочекався першого внука. - Незважаючи на кризову ситуацію в Україні, сьогодні ми все ж таки більше віримо у світле майбутнє наших дітей, ніж вчора. - Наші діти не можуть і не хочуть жити так, як ми. У них європейські орієнтири. Найболючіше те, що за цей вибір багато молодих людей розплатилися життям. Наше головне завдання - підтримати їх у цьому виборі. - Це правда, що Ви збиралися записатися добровольцем у батальйон «Світязь»? - Було таке. Нам порадили звернутися у військкомат. Зараз я можу сказати, що я поновився на військовому обліку і за першим покликом готовий зі зброєю в руках стати на захист наших дітей, нашої України. - Проситимемо Бога, щоб зброєю учителя все ж таки залишалося слово і щоб під мирним небом Ви зустріли у колі сім`ї, друзів, колег ще не один ювілей. - Дякую.
1 2 3 4 5 Категорія: Інтерв'ю до ювілею \| Додав: novadoba (01.10.2014) \| Автор: Розмовляла Алла БУБНЮК
Переглядів: 602 \| Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0

Зробити безкоштовний сайт з uCoz