Маневичани, особливо старшого віку, добре пам’ятають слова пісні Степана Кривенького «Волинь моя»,  де йдеться про красу нашого поліського краю. Та за умов нашого сьогодення  поетична краса волинської землі тьмяніє на очах. Захаращення вулиць та засмічення навколишньої території Маневич, безсоромність і байдужість для багатьох стає нормою.   

Нещодавно робоча група у складі начальника відділу житлово-комунального господарства та будівництва РДА Віталія Балаєва,  головного спеціаліста - державного інспектора управління охорони навколишнього природного середовища у Волинській області Володимира Ольховика та заступника Маневицького селищного голови Василя Мисака здійснила об’їзд вулиць та прилеглої території Маневич з метою виявлення порушень у сфері екології. І якщо сказати, що протягом кількох годин такої собі безрадісної прогулянки довелось побачити багато жахіть, то це означає не сказати нічого, тож оповім ситуацію більш детально.

Місце збору сміття біля водонапірної башти (будинки 9, 13, що по проспекту Волі - на знімку) настільки захаращене сміттям, що дістатися до контейнерів дуже проблематично. До речі, що надзвичайно важливо, зовсім поряд знаходиться дитячий садок.

Стихійне сміттєзвалище розташувалося і на території охоронної зони лінії ЛЕП на перехресті вулиць Єршова і Чкалова поблизу маневицького лісопарку, а сам лісопарк (біля стадіону) практично увесь закиданий дрібним сміттям, тож про належний відпочинок тут не може бути і мови, оскільки перебувати тут просто гидко.

На вулицях приватного сектору райцентру практично всюди спостерігається одна й та ж картина: дрова, будматеріали (пісок, щебінь, цегла, блоки), зламані автомобілі, сіно і навіть гній розміщені біля приватних садиб просто на вулиці, хоча згідно із чинним законодавством будь-яке майно повинно зберігатися на приватній території. Таке видовище на вулицях Северинівській, Северина Наливайка, Єршова, Бринського, Тургенєва, Ювілейній, Ягідній, Чкалова. Найбільш проблемна ситуація із захаращенням склалася на вулиці Ставковій (на знімку),

де розмістилися численні вироби та відходи деревної переробки, а також автотехніка. Складається враження, що це не вулиця, а чиясь власна територія. 

Витоки каналізації виходять назовні по вулицях Залізничній, Лісовій, а це вже забруднення  навколишнього середовища, і відповідальність за це зовсім інша.

«Радують» око стихійні сміттєзвалища і на  східній околиці Маневич у лісі. У рівчаку біля дороги на Лоше за півкілометра від селища надійно зберігається різноманітний домашній мотлох.

На території західної частини Маневич теж не краще. На земельній ділянці, виділеній філії «Маневицький автодор» (керівник Олександр Зіньков) для розробки піску, утворився такий собі «оазис» із побутового сміття (на знімку),

щоправда краси нашому селищу він також не надає.

Північно-західна околиця Маневич (за огорожею території філії Маневицької ДЕД) також усіяна усіляким непотребом та побутовими відходами. Купу сміття прикривала газета із зазначеною адресою. Тож не довго думаючи, члени робочої групи поспішили до господарів обійстя № 4 по вулиці Гоголя. Господарів (за вказаною адресою проживає сім’я Ковальчуків) попереджено про адміністративну відповідальність та поставлено вимогу рекультивувати територію забруднення та зачистити від сміття. Аналогічна ситуація склалася із засміченням дороги на Конку. Тут «стараються» господарі обійсть за №№ 17 та 23, розташованих по вулиці Партизанській.

Очевидно, що проблема сміття в нашому селищі задавнена і сама по собі не зникне. На її вирішення необхідно кинути усі наявні сили, в тому числі покращити роботу комунальної служби, постійно інформувати населення про адміністративну відповідальність за вчинення неправомірних дій, посилити роботу екологічної інспекції та інших контролюючих органів.

Якщо не можемо впоратися із цією проблемою самотужки, можна вивчити досвід сусідніх країн, таких як Польща та Білорусь, де чистота просто кидається у вічі. До речі, у багатьох країнах Європи на смітті непогано заробляють. Та поки нам до цього далеко. Нині ж потрібно пам’ятати, що чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять.