Зимував бусел на сільському обійсті
Півроку сім’я Коржиків із Погулянки доглядали скаліченого лелеку.
На сільському подвір’ї Віктора та Валентини Коржиків птаха живе ось уже півроку. Господар, знайшовши у полі пораненого молодого буслика, забрав додому.
- Це був вересень. Чоловік повертався додому з польових робіт на тракторі, - розповідає дружина Валентина. – Попереду йшла отара овець, і він помітив, як серед них шкутильгає птах. Вони догнали бузька до канави, де той знесилено впав. Там і підібрав його Віктор. Згодом зателефонував мені на роботу і каже: «Я привіз додому лелеку». «Ну що ж, - відповідаю, - треба його годувати». Спочатку ми думали, що у нього поранена нога, та в птаха на спині по хребту була величезна рана, через яку він довгий час не міг ходити.
Лелеку спочатку поселили окремо, а потім він жив у теплому хліві разом з курми. Літати не міг, цілими днями просиджував на подвір’ї. Кілька разів намагався піднятися в небо, та відразу ж опускався на землю. До уваги він поступово звик, проте близько до себе не підпускав.
- Найбільше з ним потоваришував молодший син Валерій – десятикласник, - говорить пані Валентина. – Приїжджаючи з навчання, старший Федір теж із задоволенням доглядає за лелекою. І з курми пернатий товаришує, щоправда, й «виховує» їх. Як йому щось не подобається, може клюнути. Особливі суперечки у нього з півнем, мовляв, це я вже тут господар. З приходом морозів поселили його до худоби. Бувало зранку відкриваєш двері, а він, переляканий, з усіх сил намагається вибратися з хліва. Боявся…
Птах швидко подружився з новими господарями. До того ж, лелека виявився гурманом. Спочатку годували його рибою, згодом додали в раціон м'ясо та сало. Щоранку він приходить на поріг, як тільки починає благословлятися на світ.
- У нас сусід був, зараз він перебрався до Луцька, - завзятий рибалка, - розповідає пані Валентина. – Яку зловить маленьку рибку – всю до нас. Купували лелеці і мойву. Вермішель з хлібом відмовлявся їсти. Люди з усього села приносили харчі. Їжу обов’язково запиває водою. Дуже цікаво, як він набирає воду дзьобом. Примхливий, свій характер показує. Часом насиплеш курям пшениці, а він стане на неї ногами і нікого не підпускає. Значить, образився, що його не погодували першим. Але потім стає клювати зерно разом з курми. Коли нас немає вдома, то іде до сусідів, які його погодують. Не полюбляє залишатися на самоті. Їду зранку на роботу, бачу, пішов разом з курми до будинку свекрухи, яка живе неподалік. Сяде під хатою та на сонечку гріється. Чоловік виїде в поле, він уже за трактором ходить, черв’ячки збирає.
Якось одного разу пернатий здійнявся на крила і полетів. Господарі думали, що вже не повернеться. Та птахи вдячні людям, які не залишили їх у біді, – того ж дня лелека прилетів назад до рідного порога.
- У сусідів на старій тополі лелеки звили гніздо, - говорить Валентина Володимирівна. Можливо, наш буслик полетить разом з ними, а можливо залишиться. Де буде гніздитися не знаємо, ми вже звикли до нього, хай би жив у нас і щастя приносив!
|
| Категорія: Криниченька | Додав: novadoba (30.03.2015)
| Автор: Людмила ВЛАСЮК
|
| Переглядів: 442
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
