Батьки й діти – одвічний конфлікт поколінь чи діалог?
Часом діти бувають дуже схожими на своїх батьків, і тоді всі життєві питання вирішуються спокійно і злагоджено, та буває й навпаки: діти не хочуть розуміти батьків, а батьки – дітей. Часто-густо предметом суперечок стають саме політичні погляди і вподобання.
Протягом багатьох років маневичани Микола Сергійчук і його син Петро - приватний підприємець дискутують на політичні теми. Батько постійно доводить синові, що Україна приречена бути слабкою країною. На його думку, нині Україна опинилась між двома гігантами - Євросоюзом та Росією, тож він вважає, що не варто очікувати нічого хорошого і в майбутньому.
- Від початку отримання Україною незалежності уся центральна влада в нашій державі впродовж більше як двадцяти років мало цікавилася долею простих людей, - ділиться своїми думками пан Микола. – Ті, хто отримували високі посади намагалися якнайшвидше напхати свої кишені, коли більшість людей рахувала останні копійки. Ситуація, яка нині склалася у країні, можливо, призведе до деякого покращення, проте заможно жити народ навряд чи буде. І нічого не змінить повернення до Конституції 2004 року, при якій Україна жила не краще, ніж тепер. Єдиним виходом для України є вступ у ЄС, де всі дії влади буде контролювати європейська спільнота. Однак цей шлях буде нелегким і триватиме не один рік.
Більш оптимістично, із запалом про долю України говорить його син Петро, який переконаний у спроможності українського народу самому творити своє сьогодення та майбутнє, і жити в державі, де діятимуть закони єдині для всіх, де лише народ прийматиме доленосні рішення, а влада, яку обиратимуть люди, буде чесно виконувати свої обов’язки.
- Я молю Бога, аби мій батько дожив до тих часів, коли в Україні почнуть відбуватися серйозні зміни, підкріплені реальними реформами, - говорить Петро Сергійчук. – Гадаю, події, які нині відбуваються на теренах всієї України, демонструють, що українці стають зрілими, як нація, і вже ніщо не стане на заваді демократичного розвитку українського суспільства. Я хочу, аби мій батько і всі, хто не вірить у кращу долю України, на собі відчули, що таке жити у справді вільній та незалежній країні. І коли так станеться, дуже хотілося б почути від батька: «Сину, я помилявся».
Молодий маневичанин Петро Сергійчук є одним із тих, хто першим пробуджував Маневичі і маневичан у холодні січневі дні 2014 року від своєрідної сплячки й просив не бути пасивним глядачем телевізорів із застарілим принципом життя «Моя хата скраю». Саме він першим публічно висловив протест насильницьким діям влади і засудив кровопролиття на київському Євромайдані на народному віче у Маневичах. Хоча він і не має досвіду організатора подібних заходів і потрібного красномовства, сотні маневичан підтримують починання Петра Сергійчука. Всі вони єдині у тому, що не хочуть більше жити у країні, де порушується демократія.
|
| Категорія: Люди рідного краю | Додав: novadoba (03.02.2014)
| Автор: Сергій ГУСЕНКО
|
| Переглядів: 548
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
