Ігор і Віталій Терещенки із Прилісного захищають незалежність України на її східних рубежах. За особливу мужність і героїзм Віталій був нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Тільки по-справжньому сильні жінки люблять мужніх чоловіків. У цьому я переконалася ще раз, спілкуючись із Ніною Терещенко, директором НВК «ЗОШ І-ІІ ст. - ДНЗ с. Городок», дружиною Прилісненського сільського голови Ігоря Терещенка. Перше шкільне кохання відмінниці Ніни і шибайголови Ігоря закінчилося створенням сім’ї і народженням двох синів. Ніна навчалася, виховувала синів, працювала, вела господарство. Ігор шість разів брав участь у миротворчих місіях ООН: у Югославії, Ліберії, двічі в Лівані, двічі в Іраку. Намагаючись зупинити війну в чужій країні, багато наших земляків віддали за це життя. Ігор щоразу повертався з новим досвідом і непереборним бажанням удосконалюватися. Ніні, активній, успішній, самодостатній, найбільше імпонували в чоловікові впевненість, рішучість, загострене почуття обов’язку і справедливості. - Найнебезпечніше було в Югославії, найлегше в Лівані, - пригадує ті роки Ніна Михайлівна. – Коли Ігор був у Югославії, ми з ним лише чотири рази на рік зв’язувалися по рації через Київ. А під час другої ротації у Лівані із сином Віталієм їздили його провідувати. Малого побачене настільки вразило, що він заявив, що теж стане військовим. Уже в мирному житті батько намагався прищепити синові усе те краще, що виплекав у собі. Віталій навчався у Київському ліцеї імені Івана Богуна, у Львівській академії сухопутних військ на факультеті «військова розвідка». Набуті знання довелося одразу ж застосовувати в бойових умовах на Сході України. Уже півроку світ стежить за подіями у зоні АТО, де однією з ключових стратегічних одиниць є аеропорт Донецька. Через шалений опір, який чинять сепаратистам захисники летовища, бойовики називають українських воїнів кіборгами. Понад місяць у тій неприступній фортеці воював і лейтенант Віталій Терещенко. Там був поранений. А 7 жовтня Указом Президента України за особливу мужність і героїзм він нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. - Як цю звістку сприйняв батько? – запитую у Ніни Михайлівни. - З гордістю. З перших днів протистояння на Донбасі я знала, що чоловік туди обов’язково відправиться. Взимку він часто їздив на київський Євромайдан, підтримував учасників Революції гідності фінансово і матеріально. А коли побачив, як гинуть молоді хлопці на Сході, місця собі не знаходив, постійно звертався у військкомат. Його призвали 1 серпня. Звістку про нагородження сина отримав,знаходячись у Луганській області. Тож нині обоє Терещенків – батько і син – стоять на захисті незалежності нашої держави, нашого з вами мирного життя. А четвертокласник Євген мріє про те, аби швидше вирости і продовжити славну сімейну традицію. «Чи справді необхідно, щоб жінка була мужня?» - спливають у пам’яті рядки Ліни Костенко. Думаю, у ситуації Ніни Терещенко це питання має ствердну відповідь. Бо ж тільки мужня жінка може посміхатися, коли хочеться кричати, обговорювати буденні речі, розбиратися в дріб’язкових клопотах (для когось таких важливих!), коли хочеться все покинути і відправитися на лінію вогню, і чекати, чекати вечора, а потім ночі, щоб після телефонної розмови з сином і чоловіком стати звичайною слабкою жінкою, дати волю сльозам і просити Бога терпіння, щоб вистояти.
