Чотири покоління під одним дахом
Дружня сім`я – міцна країна. У цьому переконана Єфросинія Іванівна Мосюк із Копилля, у будинку якої під одним дахом вживаються чотири покоління – 11 чоловік. Одразу видно, що в цьому гостинному домі міцно утвердилася любов і злагода, працьовитість. Адже родина не з лінивих. Працюють важко, бо не звикли сидіти, склавши руки. Цьому вчать і своїх діток.
77-річна берегиня роду Єфросинія Іванівна, проживши непросте життя, не втратила здатності усміхатися і зберегла віру в людей. Ніколи не цуралась вона роботи. Їздила на заробітки, працювала телятницею на фермі, ланковою в колгоспі. Десять років тому відійшов у Вічність її чоловік Тит Єлисейович. Тепер надійна підтримка та опора в житті син Володимир, який зі своєю родиною проживає разом з матір’ю. Кермо влади він взяв у свої руки як глава сімейства: скільки і що садити, яку птицю тримати, яке поле орати. Володимир Мосюк дуже скромний, добрий та турботливий чоловік. Нині він знаходиться на заслуженому відпочинку, чверть століття присвятив дітям, працюючи майстром виробничого навчання у Колківському вищому професійному училищі. Його дружина Галина Миколаївна вже 36 років викладає початкове навчання у Копиллівській школі.
Пишається родина двома синами-соколами, кожен з яких уже має свою сім’ю. Старший Микола пішов батьківською стежиною - викладає в училищі.
- Колектив, в якому працюєш, для багатьох з нас стає другою сім'єю, - говорить Володимир Титович. - А іноді ці поняття об'єднуються: в деяких сім'ях загальними стають не тільки радощі і проблеми, але ще і робота.
Менший Володимир близько чотирьох років трудиться на дільниці управління водного господарства у Копиллі. Невістки Зоряна та Іванна своє призначення вбачають у материнстві, хоча обоє здобули освіту: старша закінчила Луцький біотехнічний університет, молодша – Колківське ВПУ.
- Аби в селі триматися на плаву, без господарства не обійтися, - розповідає дружина пана Володимира Галина Миколаївна. - А воно велике: корови, кінь, свині, птиця, маємо п’ять гектарів землі, три з яких орендуємо й самі обробляємо. Є два трактори та два комбайни.
І хоча роботи дуже багато, не лише у ній полягає сенс життя. Знаходиться час і на заняття для душі та збереження сімейних традицій. У сім’ї обов’язково відзначають усі дні народження та свята. Разом до столу, разом й на поле. А в гурті, як відомо, і робота швидко ладиться. Обов’язки розподілені і на кухні. Сніданок готує Галина Миколаївна, а вечеря вже за невістками. Найулюбленіші страви всієї сім`ї – ліниві голубці та пельмені.
- У нас немає суперечок, що ми чогось не поділили, - продовжує господиня. – Вирішуємо все разом, вислуховуємо думку кожного з них, але «вердикт» виносить мій чоловік. Для двох синів будуємо будинки, адже молоді сім`ї мріють жити у власній оселі, та й внуки підростають, а їх у нас четверо: Іринка, Сашко, Костя та Віталій.
Галина та Володимир Мосюки у шлюбі вже багато років. Їх ніби сам Бог звів, настільки доповнюють один одного. Між ними повна гармонія. Їхні сини всьому вчаться у своїх батьків. Невістки переймають материнську науку. І гостям тут завжди раді.
Такі родини тепер, на жаль, стали рідкістю. Та незважаючи на те, що сьогоднішнє життя диктує моду і на людські стосунки, окремі приклади доводять, що можна жити дружно великими сім’ями, знаходити взаєморозуміння під одним дахом різним поколінням людей і при цьому почуватися щасливими.
|
|
Категорія: Люди рідного краю | Додав: novadoba (23.06.2014) | Автор: Людмила ВЛАСЮК |
| Переглядів: 669
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
