Про Світлану Слупко, майстриню вишивки та квіткарку із селища Колки, я почула від своєї мами. Вона розповіла про захоплення цієї жінки і про її дивовижні роботи. Напросившись у гості до пані Світлани, я на власні очі переконалась, що мама була права. Левову частину вишиваних робіт складають зображення квітів. За словами майстрині, саме квіти здатні викликати найсильніші та найяскравіші почуття в людини. Розглядаючи роботи, ми невимушено спілкувалися. - Пані Світлано, а хто Ви за фахом? - Маю дві освіти, кожна з яких по-своєму творча: пекар хлібобулочних виробів та перукар. Тривалий час працювала за однією і другою спеціальностями: на пекарні в Рожищах та в колківській перукарні. Вже 4 роки, як не працюю. Хоча навики, які здобула під час навчання та роботи, не забуваються. Кожного тижня частую рідних випічкою. Також не можу відмовити друзям та знайомим, коли ті звертаються з проханням допомогти із зачіскою. - Розкажіть, як зрозуміли, що хочете займатись рукоділлям ? - Не пригадую, щоб вдома хтось вишивав. Почалося все зі школи. Дівчата з нашого класу цікавились усім, починаючи із в’язки шпицями та макраме, закінчуючи вишивкою та навіть кашпо. А як воно буває у школі? Одна почала, а за нею – всі інші. Навіть деякі хлопці в класі за нами щось собі вишивали. Отож вишивкою я почала займатись ще з дитячих років, але тоді це були якісь невеличкі серветочки. Свою першу картину «Соняшники» вишила за схемою з журналу. Бібліотекар тоді була у відпустці, тому мені дали його аж на місяць. На весілля сама собі вишила рушники. - Чи багато часу витрачаєте для створення однієї роботи? - Все залежить від складності та об’єму. Маленькі картинки вишивала і за тиждень. А найдовше працювала над картиною 4 місяці .Тоді я сама підбирала всі кольори та відтінки, адже ті , які були зазначені в схемі, не дуже гармоніювали між собою. - Чи є якісь основні символи, кольори, які завжди використовуєте? - У вишивці для мене не існує терміну «повинно». В залежності від того, що я хочу в роботі передати чи показати, я компоную кольори. Намагаюсь поєднувати їх у різних комбінаціях, щоб створити щось цікаве, нове, досі небачене. Найчастіше я вишиваю природу: тварин та квіти. Можливо, певний символізм і присутній, оскільки у моїх роботах все повинно бути в парі. А квіти – це взагалі окрема історія. Це ще одне моє хобі. - Знаю, що Ви вирощуєте квіти. Які саме? - В першу чергу, це мої улюблені гладіолуси. Раніше мала близько 70 різних сортів. Вирощувала їх на продаж. Їх купували на дні народження і весілля. Пам’ятаю, був такий випадок, коли за один день вирізала всю площу з квітами. За гладіолусами потрібен неабиякий догляд, але це мене не лякає. Друзі восени навіть жартують : люди буряки чистять, а Свєтка – гладіолуси. Вирощую і лілії, яких маю понад 40 видів, троянди, тюльпани. Було й таке, що щойно висаджені квіти хтось викопував. Злодію тоді неймовірно пощастило, що я його не спіймала. Не розумію, як можна таке робити. Для мене квіти – це моє життя. Коли ти заходиш і бачиш, що все порозцвітало, розумієш, що твоя робота недаремна. Взимку в хаті вільного кутка немає - все заставлено квітами. Мрію коли збудуємо власний будинок, почесне місце навколо відведу гладіолусам. - Як близькі ставляться до Ваших вподобань? - Вишивка та квітникарство це не повний перелік моїх вподобань. Я ще вирощую помідори. Близькі ж мені завжди допомагають, чим можуть. Найперший помічник – це мій чоловік Володя. Зараз навіть закрутки на зиму сам робить. А за моєї відсутності ще й за квітами доглядає. Головне – це робити свою справу з великою любов’ю.
