У рамках Всеукраїнського семінару керівників меморіальних та літературних музеїв і заповідників України Маневицький краєзнавчий музей провів творчу зустріч із поетесою Світланою Костюк (Бусел), яка презентувала свою поетичну збірку «Траєкторія самоспалення. Щоденникові записи у віршах».
Біографічна довідка
Світлана Костюк (дівоче прізвище Бусел) народилася в с. Кукли Маневицького району, де закінчила десятирічку із золотою медаллю. Навчалася на бібліотечному відділі Луцького культурно-освітнього училища, після цього закінчила філологічний факультет Луцького педінституту. Працювала бібліотекарем Маневицької СШ №2, кореспондентом районної газети «Нова доба», директором школи в Іваничівському районі.
Нині – вчителька української мови та літератури Будятичівської загальноосвітньої школи Іваничівського району, керівник літературної студії «Дивослово» при Нововолинському обласному ліцеї-інтернаті.
Автор книг поезії «Спалахи душі» (1998), «Наодинці зі світом» (2012), «Маленьке диво» (для дітей, 2012), «Листи без конвертів» (2013), «Про що шепотіли листочки» (для дітей, 2014) «Мереживо чудес» (2014), «Траєкторія самоспалення» (2015).
Переможець літературного конкурсу ім. Леся Мартовича, дипломант міжнародних конкурсів «Зірка Полин», лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Чатує в століттях Чернеча гора», переможець конкурсів «Сто творів, які варто прочитати цього літа», «Викрадення Європи» та ін. Учасник Всеукраїнських фестивалів та форумів. Автор понад 40 пісень. Поезії перекладені англійською, польською, російською мовами.
Член Національної спілки письменників України (з березня 2015 р.).
Заміжня. Чоловік Анатолій Костюк – художник-оформлювач, педагог. Має двох дітей – доньку Зоряну та сина Назара. Проживає у м. Нововолинську.
Зворушливе вшанування поетеси
Крім учасників Всеукраїнського семінару, у залі музею 3 липня зібралося багато шанувальників поетичного слова, колишні колеги Світлани Степанівни, її учителі із ЗОШ І-ІІІ ст. с. Кукли. Зустріч ця була особливою, бо відбувалася одразу після повернення пані Світлани із Італії, де вона 27 червня отримала відзнаку за призове п’яте місце у міжнародному літературному конкурсі «Між словом і вічністю». Вперше за 16 років існування цього конкурсу отримала перемогу українська поетеса.
Привітати знамениту землячку, а також учасників семінару, прийшли очільники району – голова райдержадміністрації Андрій Линдюк та голова райради Людмила Веремчук. Андрій Олександрович висловив пропозицію висунути кандидатуру Світлани Костюк на звання «Почесний громадянин Маневицького району». Її підтримали присутні, а Людмила Володимирівна нагадала, що цьогорічне висування кандидатур закінчилося 1 червня, тож ідея втілиться в життя уже наступного року.
Гостя була дуже схвильована, адже з багатьма своїми друзями і колегами зустрілася через десятиріччя. Про свою землячку трепетне, щире слово сказав директор музею Петро Хомич, шкільні наставники Федір Бусел та Олена Чуйко, колеги з редакції «Нової доби» Лідія Паламар і Наталія Степанюк. Вірші поетеси читали Галина Халик і Галина Пащук. Щирі слова подяки від учасників семінару (а це музейні працівники Рівного, Полтави, Черкас, Києва, Тернополя, інших міст України) виголосив директор Волинського краєзнавчого музею Анатолій Силюк. Зворушували букети троянд, лілій, ромашок. Наверталися сльози від проникливих виступів учасників дитячої зразкової театр-студії «Троянда С» Маневицького РБК (керівник - заслужений працівник мистецтв України Олександр Синютін) і піднесеного «Многая літа», які разом з усіма присутніми виконали в честь поетеси отці Сергій та Іван із Свято-Воскресенського храму райцентру.
І всі з нетерпінням чекали слова Поета.
Творчість як фатум
- «Траєкторія самоспалення» - книга пророча, у чомусь навіть фатальна, - розпочала свою розповідь Світлана Степанівна. – Над нею працювала з початку мирного Майдану до грудня 2014 року. Це мій особистий майдан, адже кожну подію, яка відбувалася в країні, я пропускала через свою душу. Мені боліло, хотілося щось змінити. Я схоплювалася серед ночі і писала, а писалося так, ніби хтось водив моєю рукою.
Книга виявилася пророчою і для мене, і для країни, бо коли ще майдан був мирним я написала «Невеселі роздуми», «Материнські голосіння». Передчуття спалювали мене зсередини. Для себе особисто теж напророчила, написавши «Прощайте, люди», «Лечу кудись, обпалено жива». Книга має три розділи: «Майдан», «Особисте», «Переклади». Завершила роботу в грудні – і саме тоді дізналася, що онкохвора. Друзі радили змінити назву збірки, бо ж начебто я сама на себе накликала біду. Але я вирішила: назва такою прийшла, такою має залишитися.
Коли мрія стає реальністю
Про перемогу на престижному міжнародному конкурсі в Італії наша талановита землячка розповіла так:
- Інформацію про конкурс мені на Фейсбук скинули самі італійці, можливо, хтось з діаспори читав мої вірші. Я довго вагалася, бо ж головна умова конкурсу – вірш невеликого обсягу, написаний англійською, французькою, іспанською та італійською мовами. Саме завдяки перекладачу Юрію Лазіркові, львів’янину, що проживає у Ньо-Йорку, мій вірш англійською «Любов, лише любов врятує світ» потрапив на конкурс. Відсилала його я останнього дня.
Через деякий час організатори конкурсу повідомили Світлану Костюк, що із 452-х авторів різних країн вона увійшла до другого туру, куди був відібраний 121 учасник, а ще пізніше, що вона ввійшла в число п’яти переможців. Всю значимість цієї події, за словами поетеси, вона зрозуміла тоді, коли її привітав нобелівський лауреат з Китаю Мо Янь, екс-прем’єр Пакистану, нині мер 15-мільйонного міста Лахор, письменник Факхар Заман, українська діаспора з Італії, Канади, Польщі.
- Мені було приємно, що моє слово, українське слово почуте у світі, але про поїздку навіть думати не хотіла, бо дорогу треба було оплачувати власним коштом, - каже Світлана Степанівна.
Боротьба з тяжкою недугою забрала всі заощадження, на жінку чекала шоста хіміотерапія. Грошей на авіаквитки не було. Але світ не без добрих людей. Найперше пані Світлана вдячна нововолинським журналістам, які оперативно розповсюдили інформацію про її перемогу із проханням допомогти фінансово.
За один день в ательє була пошита сукня в національних кольорах. Друзі взяли на себе клопіт з оформленням паперів для відкриття візи, з придбанням авіаквитків. Давня мрія побувати в сонячній Італії для сільської вчительки, у душі якої панують Бог і Слово, ставала реальністю.
Між словом і вічністю – лише любов
Дві дні перебування в Неаполі залишили глибокий слід, адже цьому місту більше 3000 років. Замки, старовинні будівлі, пам’ятники, Везувій, море… і смачна піца.
Опікувалися нашою поетесою українки з асоціації «Онлус». Під час екскурсії містом супроводжував італійський актор Гайтано.
Того ж дня відбулася презентація «Траєкторія самоспалення» для представників діаспори і місцевої інтелігенції.
- Таких розчулених сердець і зволожених очей я вже давно не бачила, - каже пані Світлана. – Просили залишитися хоч на тиждень. Замовили мої книжки для дітей, для цілого класу української школи. Пообіцяла, що приїду ще. З наступною презентацію, з виставкою картин чоловіка.
Наступного дня група підтримки з діаспори супроводжувала Світлану Костюк на церемонію нагородження в містечко Кассорію біля Неаполя. На конкурсі «Між словом і вічністю» нагороджують не лише літераторів, а й видатних італійських художників, співаків, музикантів – тих, хто утверджує моральні цінності і дбає про духовність. Того дня цією престижною премією номінували і посла Америки в Неаполі.
- Я відчувала до себе особливе ставлення, особливу вагу, - каже пані Світлана. – Мені, одній з небагатьох, надали слово. Я говорила, що Україна – то центр Європи, що в поезіях українських авторів є душа, емоції. І що, попри те, що у нас зараз триває війна, лише любов врятує світ.
Любов, лише любов врятує світ…
Цей дивний світ з пожарищами й війнами
І Божий слід глибокий Божий слід
І світло за відчиненими вікнами
І милосердя тихе мовчазне
І співчування до живого й сущого
А все лихе мине колись мине
Несемо хрест тяжкий задля грядущого
Де буде мати сонячна як день
І добрі люди дивом зачаровані
І зорепад нечуваних пісень
І почуття Всевишнім подаровані
|
